Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — ук...

2019-10-25T14:31:20Z

Створена сторінка: '''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — ук...

Нова сторінка

'''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України та Української нафтогазової академії, професор кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму, громадсько-політичний діяч, член Донецького відділення НТШ, лауреат премії імені В.Н. Каразіна.

== Біографія ==
З 1967 по 1968 рік — студент гірничого факультету Дніпропетровського гірничого університету. У 1973 році закінчив геолого-географічний факультет Ростовського державного університету. У 1981 році захистив кандидатську дисетацыю «Закономірності розподілу мікроелементів у підземних водах північно-західної частини Донецького прогину і їх значення для пошуків захованого зруденіння», а в 1996 році — докторську дисертацію за темою «Геохімія підземних вод східної частини Дніпровсько-Донецького авлакогену».

У 1990 році присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

Працював:
* геологом у ВГО «Донбасгеологія»(м. Артемівськ) (1973–1978 рр.),
* старшим науковим співробітником Інституту мінеральних ресурсів (м. Сімферополь) (1983–1987 рр.),
* провідним науковим співробітником НДС Донецького національного технічного університету (м. Донецьк) (1987–1996 рр.),
* директором Донецького регіонального відділення фонду «Геоеко-21 століття» (1996–1997 рр.),
* провідним науковим співробітником Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України (м. Київ) (1998–2003 рр.),
* провідним науковим співробітником Українського НДІ природних газів (м. Харків) (2003–2007 рр.),
* професором Черкаського державного технологічного університету (2007–2008 рр.),
* завідувачем кафедрою екології Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій (м. Київ) (2008–2009 рр.),
* професором кафедри «Видобування нафти і газу та геотехніки» Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (2009–2012 рр.).
З 2012 року — професор кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 2011 році МОН України присвоєно звання професора.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: гідрогеологія, геохімія підземних вод, формування та закономірності розповсюдження родовищ корисних копалин, нафтогазова геологія, геоекологія.

Розробив методику гідрогеохімічних пошуків корисних копалин, генетичну класифікацію гідрогеохімічних аномалій. Обгрунтував схеми формування вертикальної гідрогеохімічної зональності в складчастих і блокових структурах. Побудував геолого-генетичні моделі гідротермальних родовищ різного типу, створив методику еколого-гідрогеохімічних досілджень і вперше в Україні застосував її при вивченні підземних вод, запропонував схеми гідрогеологічного та еколого-гідрогеохімічного районування Донбасу. Останнім часом розробляє геохімічні критерії пошуків вуглеводнів.

Член редколегій трьох наукових періодичних видань, двох фахових збірників. Член двох вчених рад з присудження наукових ступенів.

Автор понад 100 наукових праць, зокрема 5 монографій та 6 навчальних посібників, а також низки науково-популярних публікацій з екології та гідрогеології. Один з основних учасників проекту «Українська гірнича енциклопедія».

== Навчальна діяльність ==
Викладає дисципліни «Історія та методологія геологічних наук», «Геохімія нафти і газу», «Прогнозування, пошук та розвідка родовищ вуглеводнів».

== Громадська діяльність ==
У 1967 році мав відношення до акції «Український Прапор над Дніпропетровськом». Проходив по справі КДБ УРСР за ст. 62-а КК УРСР «Антирадянська пропаганда і агітація». Вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхати до Ростова-на-Дону (РФ), де навчався в університеті.

З 1980 року — участь в опозиційних самвидавських газетах та перших масових антикоміністичних мітингах у Києві та на Донеччині, виступи на радіо «Свобода».

У 1989 році — вступ до товариства Товариства «Меморіал» імені А.Сахарова.

У березні 1990 року року разом з відомими представниками української інтелігенції підписав опублікований в газеті «Літературна Україна» «Маніфест Демократичної партії України». Один із засновників та член Національної ради ДемПУ.

У 1992 році — член Артемівського міськвиконкому (м. Бахмут).

У 1992–1993 рр. — власний кореспондент «Української газети» на Донеччині.

У 1994 році — кандидат у народні депутати України від ДемПУ (Блок Л. Лук`яненка «Україна»). З 1998 року — член Республіканської Християнської партії.

На Парламентських виборах в Україні 2002 року кандидат у Народні депутати від РХП. Керівник Донецького обласного виборчого блоку Віктора Ющенка.

У 2004 році — активний учасник «Помаранчевої Революції» (м. Харків, м. Київ). З 2004 року — помічник-консультант народного депутата М. Сидоренка (фракція УРП).

У 2013 році — учасник Революції гідності (м. Харків).

Суярко Василь Григорович - Історія редагувань

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — ук...