https://abcde.karazin.ua/?action=history&feed=atom&title=%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 2026-04-07T06:39:18Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.31.16 https://abcde.karazin.ua/?title=%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=359&oldid=prev 2019-10-28T10:45:42Z

<p>Створена сторінка: &#039;&#039;&#039;Черваньов Ігор Григорович&#039;&#039;&#039; (17 квітня 1937 року, м. Вовчанськ Харківської області) — укр...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>'''Черваньов Ігор Григорович''' (17 квітня 1937 року, м. Вовчанськ Харківської області) — український географ, доктор технічних наук професор кафедри фізичної географії та картографії, Заслужений діяч науки і техніки України (2009 рік). <br /> <br /> == Біографія ==<br /> У 1955 році закінчив Вовчанське педагогічне училище, а у 1960 році — географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького, отримавши спеціальність «Фізико-географ. Викладач географії». <br /> <br /> Після закінчення університетського курсу працював науковим співробітником Галузевої лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки при Харківському відділі Географічного товариства СРСР під керівництвом С. І. Проходського, навдовзі у 1962 році був обраний на посаду викладача кафедри загальної фізичної географії і картографії Харківського державного університету, з яким пов`язаний увесь наступний його науково-педагогічний досвід.<br /> <br /> Був відповідальним виконавцем структурно-геоморфологічних досліджень Північного Волино-Поділля. За матеріалами досліджень у 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Структурний аналіз рельєфу басейну ріки Стир». У 1979 році захистив докторську дисертацію за темою «Структурний аналіз рельєфу».<br /> <br /> Після присудження наукового ступеня кандидата географічних наук набув наукового звання доцента по кафедрі загальної фізичної географії і картографії. <br /> <br /> У 1982 році очолив кафедру географічного моніторингу і охорони природи ХНУ імені В. Н. Каразіна<br /> <br /> == Наукова діяльність ==<br /> Наукові напрями — геоморфологія, інвайронментологія, загальне землезнавство.<br /> <br /> Зі студентських років розпочав науково-дослідницьку роботу під керівництвом професора П. В. Ковальова, протягом трьох років досліджуючи сучасне й давнє зледеніння Центального Кавказу у складі високогірної гляціологічної експедиції Харківскього державного університету, що на той час працювала за програмою ІІ Міжнародного Геофізичного року (перша публікація — 1958 рік).<br /> <br /> З 1973 року розпочав піонерні дослідження з моделювання та структурного аналізу пастки сеноманського покладу газу родовища Медвеже (Західний Сибір), очоливши міжфакультетську науково-дослідницьку групу. Цими розробками було започатковано новий науковий напрям, що набув певного поширення у газопромисловій геології та розробці покладів найбільших родовищ Півночі Західного Сибіру (Уренгойське, Ямбурське), а згодом і інших регіонів, надавши можливості прогнозування структурних і гідродинамічних властивостей пастки за особливостями похованого рельєфу. За ці дослідження у 1975 році став лауреатом Всесоюзного наукового товариства навтовиків імені І. Губкіна.<br /> <br /> У 1979 році успішно захистив докторську дисертацію з геоморфології та палеогеографії «Структурний аналіз рельєфу», яка була перекваліфікована ВАК СРСР за технічними науками. Ця робота започаткувала застосування загальнонаукових положень структуралізму стосовно до вивчення сучасного й похованого рельєфу. Надалі цей напрямок досліджень набув поглибленого творчого розвитку в роботах його учнів. Ним підготовано 2 докторів та 31 кандидати наук. Серед них кандидати технічних наук Б. Н. Воробйов та О. В. Полевич, геоморфологи С. В. Костріков (кандидатська і докторська дисертації), М. В. Куценко, О. О. Жемеров, Чан Ван І. <br /> <br /> Досить великим є загал подготованих кандидатів наук з конструктивної географії та раціонального використання природних ресурсів,серед яких 10 осіб з країн Європи (М.Матайс), В`єтнаму (Лионг Куок Бінь, Лиу Зань Зоань), Іорданії (М. А. Хавальді), країн Африки (С. Брюно, К. Брулей та ін.), та стільки ж вітчизняних науковців.<br /> <br /> І. Г. Черваньов має спільну аспірантуру/докторантуру з університетом м. Ренн (Франція), випускник якої О.С.Третьяков є першим вітчизняним географом, що набув одночасно 2 наукових ступеня: національний — кандидата географічних наук і європейський — доктора географії з територіального планування. <br /> <br /> Особистий науковий доробок стосується декількох напрямів: перш за все, землезнавства та глобальної екології, геоморфології і палеогеографії, раціонального природокористування, а останнім часом – територіального менеджменту, альтернативної енергетики та геоекології. <br /> <br /> Ним надруковано 270 наукових праць, з них 40 — книжки.<br /> <br /> З 80-х рр. І. Г .Черваньов разом з професором В. О. Боковим (Удмуртський і Сімферопольський університети) розпочав систематичну роботу над удосконаленням змісту фундаментальної географічної дисципліни «Загальне землезнавство». За участю професора Львівського університету К. І. Геренчука вони розробили нову програму курсу, надрукували підручник з грифом Міносвіти СРСР «Общее землеведение» (1984 рік), а навдовзі удвох з В. О. Боковим — навчальний посібник «Землеведение: история, методология, учение о географической оболочке» (1993 рік). Згодом ними ж у співавторстві з професором Санкт-Петербурзького університету Ю. П. Селіверстовим було видано підручник з такою ж назвою, рекомендований Мінвузом Росії відразу для трьох університетських спеціальностей — географічної, екологічної та гідрометеорологічної (1998 рік). <br /> <br /> А у 2000 році вже у співпраці з професором Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського М.В.Багровим — перший український підручник такого змісту «Землезнавство», рекомендований МОН України для двох освітньо-професійних напрямів — «Географія» та «Екологія, раціональне використання природних ресурсів та охорона природи». За цей підручник, визнаний фахівцями кращим у новому поколінні навчально-наукових видань для університетів, автори отримали Державну премію України у галузі науки і техніки (2004 рік). <br /> <br /> Також вчений видав ще 12 навчальних посібників з різних географічних дисциплін.<br /> <br /> І. Г. Черваньов у геомрфології дослідив залежності від тектонічних структур рельєфу нафтогазоносних регіонів України, започаткував методологію структуралізму в геоморфології та методир відобреаження рельєфу — структурно-цифровий, оптичний і структурно-лінгвістичний, що використовуються в в цифровому моделюванні рельєфу.<br /> <br /> Запровадив структурний аналіз похованого рельєфу геологічних нашарувань з метою прогнозування фізичних та ємнісних властивостей геологічного розрізу найкрупніших родовищ вуглеводнів.<br /> <br /> Започаткував інвайронментологію (вчення про довкілля) та вчення про самоорганізацію геоморфосистем і географічної оболонки в цілому (основи загального землезнавства).<br /> <br /> Член редколегії Української географічної енциклопедії (1985–1993 рр.), Екологічної енциклопедії (з 2002 року), «Вісника ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія. Геологія. Географія. Екологія».<br /> <br /> Автор понад 220 наукових праць, із яких 39 підручників, навчальних посібників, монографій.<br /> <br /> == Навчальна діяльність ==<br /> Викладає навчальні курси «Загальне землезнавство», декілька курсів професійної підготовки географів «Математичні методи в географії», «Облік та оцінка земель», «Вступ до фізичної географії і раціонального природокористування».<br /> <br /> == Почесні відзнаки ==<br /> Присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (2004 рік).<br /> <br /> У 2005 році з нагоди 200-річчя Харківського университету відзначений почесним знаком МОН України «Василь Сухомлінський».<br /> <br /> В 2008 році отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». <br /> <br /> Є номінантом “Dictionary of International Biography” (Cambridge) (з 1996 року) та “American International Biography” (New York) (з 1996 року).</div>

Дар’я Долімбаєва