Петренко Олександр Юрійович
Петренко Олександр Юрійович (7 березня 1954 року, м. Харків) — український біолог, лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки (2002), премії Президії НАНУ ім. О.В. Паладіна (1999), премії обласної держадміністрації у галузі медицини ім. І. Мечнікова (2006), доктор біологічних наук, професор кафедри біохімії біологічного факультету.
Біографія
У 1976 році закінчив біологічний факультет Харківського державного університету та почав працювати в Науково-дослідному інституті біології університету на посаді інженера.
У 1977–1984 роках — молодший науковий співробітник Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.
У 1984 році захистив кандидатську дисертацію «Особливості іонного транспорту та окислювального фосфорилювання в мітохондріях печінки після заморожування-відігріву».
У 1985–1993 роках — старший науковий співробітник Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.
У 1992 році — запрошений професор кафедри патології Університету Альберта (Канада).
У 1993 році захистив докторську дисертацію «Енергетичний стан та метаболізм ксенобіотиків в ізольованих гепатоцитах».
У 1996 році — провідний науковий співробітник, а з 1999 року й по теперішній час — завідувач відділу біохімії Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.
З 1995 року — професор кафедри біофізики, а з 2002 року й дотепер — професор кафедри біохімії Харківського національного університету та завідувач філії цієї ж кафедри при Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.
Наукова діяльність
Науковий напрям — кріобіологія, клітинна біологія.
Розробив неферментативний метод виділення гепатоцитів, способи виділення, культивування та кріоконсервування стовбурових клітин. Впровадив ряд препаратів стовбурових клітин в клінічну практику. Виявив, що стовбурові клітини в культурі під впливом індукуючих факторів здатні диференціюватися у заданому напрямку, а після трансплантації проявляють терапевтичний ефект при гепатиті та цирозі печінки, атеросклерозі, алкогольному ураженні та інших системних захворюваннях. Розробляє штучні тканини на базі мезенхімальних стовбурових клітин.
Член двох спеціалізованих рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій.
Член редакційних колегій журналів СRYO-Letters (UK), Проблеми кріобіології.
Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки (2002), премії Президії НАНУ ім. О.В. Паладіна (1999), премії обласної держадміністрації у галузі медицини ім. І. Мечнікова (2006).
Автор понад 300 наукових робіт, серед яких 9 патентів.
Підготував 11 кандидатів наук.
