Фик Ілля Михайлович
Фик Ілля Михайлович (26 листопада 1948 року, м. Ківерці Волинської області) — український географ, доктор технічних наук, професор, віце-президент Нафтогазової академії України, заслужений працівник НАК «Нафтогаз України», заслужений працівник газової промисловості України, член Центральної комісії з розробки нафтогазових родовищ, член редколегії журналу «Нафтогазова промисловість», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму.
Біографія
У 1971 році закінчив з відзнакою геолого-розвідувальний факультет Івано–Франківського інституту нафти і газу.
У 1981 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Прогнозування залишкової газонасиченості пласта», а у 1999 році — докторську дисертацію за темою «Геолого-технологічні основи підвищення коефіцієнта вуглеводневилучення з газоконденсатних родовищ».
З 1971 року працює в УкрНДІгазу (м. Харків), де обіймав посади інженера, старшого інженера, старщшого наукового співробітника, завідуючого відділом розробки газових і газоконденсатних родовищ, у 1994–1996 рр. — заступника директора з наукової роботи.
У 1996–2000 рр. — директор УкрНДІгазу, у 2000–2006 роках працює заступником директора з наукової роботи з розробки нафтогазових родовищ УкрНДІгазу.
У 2006–2009 рр. — директор «Трансгазу». У 1986 році отримав учене звання старшого наукового співробітника.
За сумісництвом з 1996 року — викладач на кафедрі геології геолого-географічного факультету Харківського університету імені В. Н. Каразіна.
З 2003 року — завідувач кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин геолого-географічного факультету.
У 2006 році одержав Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу «Розробка та впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу для підвищення енергетичної безпеки держави».
Наукова діяльність
Наукові інтереси: розробка нафтових і газових родовищ, зокрема вивчення геологічної будови нафтогазових родовищ Дніпровсько–Донецької западини та їхнє розроблення.
Розробив теоретичні основи, методики, способи підвищення газоконденсатовилучення з нафтоконденсатних родовищ. Запропонував практичне вирішення проблеми збільшення видобутку газу з Шебелинського, Хрестищенського та інших газових родовищ. Теоретично обгрунтував і реалізував нові модифікації сайклінг-процесу на родовищах України. Вдосконалив підрахунок запасів в умовах обводнення газових родовищ.
З 1984 по 1984 рік за сумісництвом — учений секретар УкрНДІгазу, постійний член Ученої ради інституту. У 1994 році обраний академіком, а з 1998 року — віце-президент Української нафтогазової академії, член редколегії журналу 1Нафтова і газова промисловість».
Опублікував понад 137 наукових праць, одну монографію, автор 42 винаходів і патентів.
Навчальна діяльність
Загальний педагогічний стаж в Каразінському університеті 10 років.
Викладає дисципліну «Петрофізика нафтових та газових колекторів».
Почесні відзнаки
У 2006 році одержав Державну премію України в галузі науки і техніки.
