Черваньов Ігор Григорович

Черваньов Ігор Григорович (17 квітня 1937 року, м. Вовчанськ Харківської області) — український географ, доктор технічних наук професор кафедри фізичної географії та картографії, Заслужений діяч науки і техніки України (2009 рік).

Біографія

У 1955 році закінчив Вовчанське педагогічне училище, а у 1960 році — географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького, отримавши спеціальність «Фізико-географ. Викладач географії».

Після закінчення університетського курсу працював науковим співробітником Галузевої лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки при Харківському відділі Географічного товариства СРСР під керівництвом С. І. Проходського, навдовзі у 1962 році був обраний на посаду викладача кафедри загальної фізичної географії і картографії Харківського державного університету, з яким пов`язаний увесь наступний його науково-педагогічний досвід.

Був відповідальним виконавцем структурно-геоморфологічних досліджень Північного Волино-Поділля. За матеріалами досліджень у 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Структурний аналіз рельєфу басейну ріки Стир». У 1979 році захистив докторську дисертацію за темою «Структурний аналіз рельєфу».

Після присудження наукового ступеня кандидата географічних наук набув наукового звання доцента по кафедрі загальної фізичної географії і картографії.

У 1982 році очолив кафедру географічного моніторингу і охорони природи ХНУ імені В. Н. Каразіна

Наукова діяльність

Наукові напрями — геоморфологія, інвайронментологія, загальне землезнавство.

Зі студентських років розпочав науково-дослідницьку роботу під керівництвом професора П. В. Ковальова, протягом трьох років досліджуючи сучасне й давнє зледеніння Центального Кавказу у складі високогірної гляціологічної експедиції Харківскього державного університету, що на той час працювала за програмою ІІ Міжнародного Геофізичного року (перша публікація — 1958 рік).

З 1973 року розпочав піонерні дослідження з моделювання та структурного аналізу пастки сеноманського покладу газу родовища Медвеже (Західний Сибір), очоливши міжфакультетську науково-дослідницьку групу. Цими розробками було започатковано новий науковий напрям, що набув певного поширення у газопромисловій геології та розробці покладів найбільших родовищ Півночі Західного Сибіру (Уренгойське, Ямбурське), а згодом і інших регіонів, надавши можливості прогнозування структурних і гідродинамічних властивостей пастки за особливостями похованого рельєфу. За ці дослідження у 1975 році став лауреатом Всесоюзного наукового товариства навтовиків імені І. Губкіна.

У 1979 році успішно захистив докторську дисертацію з геоморфології та палеогеографії «Структурний аналіз рельєфу», яка була перекваліфікована ВАК СРСР за технічними науками. Ця робота започаткувала застосування загальнонаукових положень структуралізму стосовно до вивчення сучасного й похованого рельєфу. Надалі цей напрямок досліджень набув поглибленого творчого розвитку в роботах його учнів. Ним підготовано 2 докторів та 31 кандидати наук. Серед них кандидати технічних наук Б. Н. Воробйов та О. В. Полевич, геоморфологи С. В. Костріков (кандидатська і докторська дисертації), М. В. Куценко, О. О. Жемеров, Чан Ван І.

Досить великим є загал подготованих кандидатів наук з конструктивної географії та раціонального використання природних ресурсів,серед яких 10 осіб з країн Європи (М.Матайс), В`єтнаму (Лионг Куок Бінь, Лиу Зань Зоань), Іорданії (М. А. Хавальді), країн Африки (С. Брюно, К. Брулей та ін.), та стільки ж вітчизняних науковців.

І. Г. Черваньов має спільну аспірантуру/докторантуру з університетом м. Ренн (Франція), випускник якої О.С.Третьяков є першим вітчизняним географом, що набув одночасно 2 наукових ступеня: національний — кандидата географічних наук і європейський — доктора географії з територіального планування.

Особистий науковий доробок стосується декількох напрямів: перш за все, землезнавства та глобальної екології, геоморфології і палеогеографії, раціонального природокористування, а останнім часом – територіального менеджменту, альтернативної енергетики та геоекології.

Ним надруковано 270 наукових праць, з них 40 — книжки.

З 80-х рр. І. Г .Черваньов разом з професором В. О. Боковим (Удмуртський і Сімферопольський університети) розпочав систематичну роботу над удосконаленням змісту фундаментальної географічної дисципліни «Загальне землезнавство». За участю професора Львівського університету К. І. Геренчука вони розробили нову програму курсу, надрукували підручник з грифом Міносвіти СРСР «Общее землеведение» (1984 рік), а навдовзі удвох з В. О. Боковим — навчальний посібник «Землеведение: история, методология, учение о географической оболочке» (1993 рік). Згодом ними ж у співавторстві з професором Санкт-Петербурзького університету Ю. П. Селіверстовим було видано підручник з такою ж назвою, рекомендований Мінвузом Росії відразу для трьох університетських спеціальностей — географічної, екологічної та гідрометеорологічної (1998 рік).

А у 2000 році вже у співпраці з професором Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського М.В.Багровим — перший український підручник такого змісту «Землезнавство», рекомендований МОН України для двох освітньо-професійних напрямів — «Географія» та «Екологія, раціональне використання природних ресурсів та охорона природи». За цей підручник, визнаний фахівцями кращим у новому поколінні навчально-наукових видань для університетів, автори отримали Державну премію України у галузі науки і техніки (2004 рік).

Також вчений видав ще 12 навчальних посібників з різних географічних дисциплін.

І. Г. Черваньов у геомрфології дослідив залежності від тектонічних структур рельєфу нафтогазоносних регіонів України, започаткував методологію структуралізму в геоморфології та методир відобреаження рельєфу — структурно-цифровий, оптичний і структурно-лінгвістичний, що використовуються в в цифровому моделюванні рельєфу.

Запровадив структурний аналіз похованого рельєфу геологічних нашарувань з метою прогнозування фізичних та ємнісних властивостей геологічного розрізу найкрупніших родовищ вуглеводнів.

Започаткував інвайронментологію (вчення про довкілля) та вчення про самоорганізацію геоморфосистем і географічної оболонки в цілому (основи загального землезнавства).

Член редколегії Української географічної енциклопедії (1985–1993 рр.), Екологічної енциклопедії (з 2002 року), «Вісника ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія. Геологія. Географія. Екологія».

Автор понад 220 наукових праць, із яких 39 підручників, навчальних посібників, монографій.

Навчальна діяльність

Викладає навчальні курси «Загальне землезнавство», декілька курсів професійної підготовки географів «Математичні методи в географії», «Облік та оцінка земель», «Вступ до фізичної географії і раціонального природокористування».

Почесні відзнаки

Присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (2004 рік).

У 2005 році з нагоди 200-річчя Харківського университету відзначений почесним знаком МОН України «Василь Сухомлінський».

В 2008 році отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Є номінантом “Dictionary of International Biography” (Cambridge) (з 1996 року) та “American International Biography” (New York) (з 1996 року).