Каразінка - Внесок користувача [uk]

Самохіна Вікторія Опанасівна

2019-10-29T11:25:09Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Самохіна Вікторія Опанасівна''' — завідувач кафедри англійської філології Харківськ...

'''Самохіна Вікторія Опанасівна''' — завідувач кафедри англійської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук Вищої освіти України.

== Біографія ==
У 1981 році з відзнакою закінчила Харківський державний університет імені О. М. Горького. У 1981-1985 роках працювала викладачем кафедри англійської філології ХНУ імені В. Н. Каразіна.

З 1985 по 1989 роки — очна аспірантура на кафедрі перекладу та англійської мови Харківського державного університету імені О. М. Горького (ХНУ імені В. Н. Каразіна).

У 1987 році проходила стажування в університеті м. Лідс (графство Йоркшир. Велика Британія).

У 1989 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Структурно-семантичні особливості та функції складних речень та приєднувальних конструкцій із сурядним зв’язком (у діалогічних єдностях сучасної англійської мови)» у спеціалізованій раді Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова. Протягом 1989-1991 років працювала викладачем кафедри англійської філології ХНУ імені В. Н. Каразіна.

У 1991-2010 роках — доцент кафедри англійської філології ХНУ імені В. Н. Каразіна. З 2004 по 2010 роки — докторант кафедри англійської філології ХНУ імені В. Н. Каразіна.

У 1994-2004 роки — заступник декана з наукової роботи факультету іноземних мов XНУ імені В. Н. Каразіна. З 1994 року по теперішній час — член спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій, член редколегій «Вісник XНУ» (серія «романо-германська філологія»). «Когніція. Комунікація. Текст», студентського збірника наукових робіт, організатор Міжнародних форумів (1-7), підготувала 11 кандидатів наук; член Вченої ради факультету.

З 2005 року по теперішній час — член Вченої ради ХНУ імені В. Н. Каразіна.

У 2010 році захистила докторську дисертацію на тему «Жарт у сучасному комунікативному просторі Великої Британії та США: текстуальний і дискурсивний аспекти» у спеціалізованій Вченій раді Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

== Наукова діяльність ==
Досліджує проблеми аналізу дискурсу, лінгвістики тексту, теорії інтертекстуальності та інтердискурсивності, зокрема, текстових і дискурсивних властивостей англомовного гумору.

Розробила та запропонувала напрям у лінгвістиці – функціонально-комунікативна стилістика тексту.

Має понад 220 наукових та науково-методичних праць, серед яких: 2 одноосібні (2008 та 2013 pp.) та 2 колективні монографіі (2008 та 2014 pр.), а також 27 навчальних посібників.

Підготувала 11 кандидатів наук (з 2001-2016 pp.).

Наразі є науковим керівником 5 пошукачів і аспірантів. Під її керівництвом студенти щорічно є переможцями університетських та всеукраїнських конкурсів (посідають призові місця).

== Навчальна діяльність ==
Читає загальні курси: стилістика англійської мови, історія англійської літератури, лекційні курси з лінгвістики тексту, генрістики, теорії інтертекстуальності для аспірантів та здобувачів факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна а також спецкурси: «Лінгвокультурологія гумору Великої Британії та США», «Основи лінгвістичної теорії тексту й комунікації».

== Громадська діяльність ==
* Завідувач кафедри англійської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Член Ученої Ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Член Ученої Ради факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Член 2-х Спеціалізованих Рад з захисту докторських (ХНУ) та кандидатських дисертацій (Запоріжжя) (2013-2016 рр.).
* Член редколегій фахових наукових журналів: а) «Вісник ХНУ» (Серія Романо-германська філологія) (Харків); б) «Когніція. Комунікація. Дискурс» (Харків); в) «Філософські трактати» (СумДу, Суми), збірника студентських наукових праць «Актуальні проблеми сучасної лінгвістики та методики навчання іноземних мов у дослідженнях студентів» факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Голова щорічного міжнародного наукового Форуму «Сучасна англістика» і головний редактор збірки тез.
* Член оргкомітету щорічних наукових всеукраїнських та міжнародних конференцій викладачів, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Член лінгвістичного семінару факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
* Член ДЕК на факультеті іноземних мов ХНУ імені В. Н. Каразіна та голова ДЕК з захисту кваліфікаційних робіт магістрів та спеціалістів у Національному аерокосмічному університеті імені М. Є. Жуковського «ХАІ» та в університеті Банківської справи (м. Харків).

== Почесні відзнаки ==
* Відмінник освіти України, 2010 року;
* Почесна Грамота Міністерства освіти науки України, 2004 року;
* Грамоти Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації, 2007 pоку та 2011 року;
* Диплом III ступеня лауреата університетського конкурсу, 2005 року;
* Медаль «20 років АН ВОУ», 2012 року;
* Премія І ступеня та диплом імені В.Н. Каразіна за високі досягнення в роботі, 2013 року та 2014 року;
* Грамота національної академії педагогічних наук України, 2014 року.

Пасинок Валентина Григорівна

2019-10-29T11:20:29Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Пасинок Валентина Григорівна''' (7 жовтня 1949 року, м. Долинськ Сахалінської області, Рос...

'''Пасинок Валентина Григорівна''' (7 жовтня 1949 року, м. Долинськ Сахалінської області, Росія) — український педагог, науковець, заслужений працівник освіти України, доктор педагогічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій К 64.051.19, головний редактор Вісника Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Серія “Філологія, методика викладання іноземних мов”, завідувач кафедри методики та практики викладання іноземної мови факультету іноземних мов, декан факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Біографія ==
У 1971 р. закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету імені О. М. Горького (нині — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

З 1971 р. працювала викладачем, а з 1991 р. — доцентом на кафедрі французької мови університету. Кандидатську дисертацію “Орієнтація учнів на професію вчителя іноземної мови” захистила у 1990 році. У 2002 році захистила докторську дисертацію «Теоретичні основи формування професійних мовленнєвих умінь у майбутніх учителів нефілологічних спеціальностей».

У 1992–2006 рр. — завідувач кафедри німецької та французької мов, а з 2007–2016 рр. — завідувач кафедри методики та практики викладання іноземної мови. З 1994 р. і дотепер — декан факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Розробила концепцію професійної мовленнєвої підготовки майбутнього викладача нефілологічної спеціальності як особистісного утворення.

Обґрунтувала можливість професійно-педагогічної підготовки викладача у процесі вивчення циклу спеціальних і педагогічних дисциплін, зокрема комплексу взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих практикумів і спецкурсів. Розробила модель педагогічної системи мовленнєвої підготовки майбутнього викладача, визначила місце, зі значенням ролі кожного з її компонентів.

Основним напрямком досліджень є методика викладання іноземних мов, лінгводидактика, когнітивна лінгвістика, психолого-педагогічні проблеми викладання іноземної мови. У її науковому доробку понад 120 публікацій, серед яких 4 монографії, 1 колективна монографія, 8 навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України.

Член двох спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських дисертацій у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Під її керівництвом захищено 4 кандидатські дисертації, входить до складу редколегій «Вісника ХНУ імені В.Н. Каразіна. Сер. Романо-германська філологія, методика викладання іноземних мов», фахового електронного журналу «Когніція. Комунікація. Дискурс», є головою щорічної Міжнародної науково-методичної конференції «Методичні та психолого-педагогічні проблеми викладання іноземних мов на сучасному етапі», членом вченої ради факультету іноземних мов та вченої ради Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Під її керівництвом відбулися помітні зміни на факультеті: до німецької, французької та англійської мов додалися іспанська і японська; відкрито китайське відділення та спеціалізовану раду із захисту кандидатських дисертацій. Крім того, на факультеті працює кращий в Україні клас синхронного перекладу.

== Навчальна діяльність ==
Читає курс «Культура мовлення» .

== Громадська діяльність ==
Член Державної атестаційної комісії з ліцензування та акредитації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, член методичної комісії при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України.

== Почесні відзнаки ==
Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2005 р.), знаками «Петро Могила» (2009 р.) та «К.Д. Ушинський» (2010 р.), почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (1995 р.), Виконкому Харківської міської ради (2000 р., 2011 р.), Лауреат конкурсу «Ділова людина України» (2001 р.), Лауреат конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена», номінація — «Декан року» (2003 р.). Має почесне звання «Заслужений працівник освіти України» за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі професійні здобутки та самовіддане служіння Українському народові.

Гусєва Поліна Тимофіївна

2019-10-28T14:37:25Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Гусєва Поліна Тимофіївна''' (1 січня) — завідувач кафедри німецької та французької мов,...

'''Гусєва Поліна Тимофіївна''' (1 січня) — завідувач кафедри німецької та французької мов, кандидат філологічних наук, доцент, Відмінник освіти.

== Біографія ==
У 1972 році з відзнакою закінчила факультет іноземних мов, відділення німецької філології Харківського державного університету. У 1973-1974 роках — викладач на курсах іноземних мов при Палаці піонерів і школярі, м. Ленінськ, Казахстан. З 1975 по 1977 роки працювала викладачем кафедри іноземних мов Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. З 1977 року розпочала педагогічну діяльність у Харківському державному університеті на посаді викладача кафедри німецької мови. З 1981 по 1991 роки працювала старшим викладачем кафедри німецької мови у Харківському державному університеті. Протягом 1986-1990 років — здобувач кафедри німецької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1990 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Предикати – зв‘язки у структурах причини та наслідку (на матеріалі сучасної німецької мови)».

З 1992 року — доцент кафедри німецької та французької мов Харківського державного університету, з 1997 року — організатор навчальної роботи викладачів секції німецької мови кафедри, з 1999 року — секретар Вченої ради факультету іноземних мов. З 2004 року працює на посаді заступника декана з навчальної роботи факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, з 2007 року — в.о. завідувача кафедри німецької та французької мов, у 2015 році призначена завідувачем зазначеної кафедри.

== Наукова діяльність ==
Має більше 80 наукових праць та близько 30 посібників для ВНЗ та ЗОШ.

== Навчальна діяльність ==
Читає курси: німецька мова, німецька мова професійного спілкування, Вища освіта України та Болонський процес.

== Почесні відзнаки ==
Неодноразово нагороджувалась грамотами керівництва університету за сумлінну науково-педагогічну працю.

Варенко Тетяна Костянтинівна

2019-10-28T14:34:32Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Варенко Тетяна Костянтинівна''' (21 червня 1982 року, м. Харків) — заступник декана факуль...

'''Варенко Тетяна Костянтинівна''' (21 червня 1982 року, м. Харків) — заступник декана факультету іноземних мов з методичної та інноваційної роботи, голова методичної комісії факультету іноземних мов, доцент кафедри англійської філології, кандидат педагогічних наук, провідний перекладач Центру веб-комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, секретар спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій К 64.051.19, автор двох віршованих романів англійською мовою, засновник студентської онлайн газети факультету іноземних мов FL.Int.

== Біографія ==
У 2004 році з відзнакою закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Після закінчення працювала викладачем кафедри перекладу та англійської мови факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, з 2007 по 2012 роки — викладач кафедри англійської філології факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Протягом 2008-2011 років — аспірант (заочна форма навчання) кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

З 2011 по 2014 роки працювала перекладачем першої категорії Центру веб-комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, з січня 2015 року по теперішній час — провідний перекладач Центру веб-комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 2011 році захистила кандидатську дисертацію «Виховання педагогічної толерантності майбутніх вчителів на основі аксіологічного підходу».

З 2012 року по теперішній час — доцент кафедри англійської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 2014 році присвоєно вчене звання доцента кафедри англійської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

З вересня 2015 року по теперішній час займає посаду заступника декана факультету іноземних мов з методичної та інноваційної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, а також з вересня 2015 року по теперішній час — голова методичної комісії факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Сфера наукових інтересів: педагогіка, аксіологія, іноземна філологія, методика викладання, інтернет-технології у викладанні іноземних мов.

Автор навчально-методичного посібника для студентів 3 курсу факультету іноземних мов World Around Us.
* Член науково-методичної ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;
* Член оргкомітету Міжнародного наукового форуму «Сучасна англістика», Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
* Член редакційної колегії збірника науково-методичних праць «Проблеми сучасної освіти» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Літературна діяльність ==
Автор віршованих романів англійською мовою ''"Ordeal"'', виданий у 2010 р., "Elfineness", виданий у 2014 г., нагороджений у 2015 р. срібною медаллю у номінації «Краща наукова фантастика/фентезі» на міжнародному літературному конкурсі "Feathered Quill Book Awards".

Почесний фіналіст третього щорічного конкурсу поезії “Rhyme On 2016” за вірш “Life Begins”.

== Перекладацька діяльність ==
Таємниці монастирів [Текст] = Тайны монастырей: [12+] / А. Білоусова; О. Гук, В. Железнякова; худож. ред. А.В. Ачкасова, худож. ред. Ю.О. Сорудейкіна, фот. О. Яремчук, фот. С. Ревера, пер. Т. Варенко. – Х. : Кн. клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. - 494 с., <nowiki>ISBN 978-617-12-1553-5</nowiki>

== Навчальна діяльність ==
Читає курси: «Основи професійної майстерності» для студентів 4 курсу факультету іноземних мов, практика англійської мови для студентів 3, 4 і 5 курсів факультету іноземних мов.

== Почесні відзнаки ==
* Сертифікат (з відзнакою) про проходження курсу “Shaping the Way We Teach English: The Landscape of English Language Teaching” (2014 р., Орегонський університет),
* Сертифікат (з відзнакою) про проходження курсу “Shaping the Way We Teach English: Paths to Success in ELT” (2014 р., Орегонський університет),
* Сертифікат про проходження курсу Coursera “English Composition I: Achieving Expertise” (2014 р., Дюкський університет).
* Сертифікат (з відзнакою) про проходження курсу "Crafting an Effective Writer: Tools of the Trade (Fundamental English Writing)" (2015 р., Mt. San Jacinto College);
* Сертифікат (з відзнакою) про проходження курсу підвищення кваліфікації «Researcher Connect» (2016 р., Британська Рада в Україні);
* Сертифікат про проходження курсу для тренерів «Train-the-Trainer» (2016, Британська Рада в Україні).

Яременко Олег Леонідович

2019-10-28T14:13:23Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Яременко Олег Леонідович''' (10 січня 1953 року, м. Тульчин Вінницької області) — українсь...

'''Яременко Олег Леонідович''' (10 січня 1953 року, м. Тульчин Вінницької області) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету

== Біографія ==
Після закінчення у 1979 році економічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького розпочав викладацьку діяльність в університеті. Працював на посадах викладача (1979 – 1987), старшого викладача (1987 – 1990), доцента (1990 – 1994), професора (з 1994 року) Харківського університету.

У 1985 році захистив кандидатську дисертацію «Взаємозв’язок суспільно-необхідних витрат праці та економічних інтересів».

З 1992 року —професор Народної української академії.

У 1998 захистив докторську дисертацію «Інституційні основи перехідних процесів в економіці».

У 1998 році обіймав посаду директора Департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України. У 1999 – 2003 роках — завідувач кафедри у Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія».

З 2003 року професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу економічної теорії Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України».

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем інституційних механізмів еволюції економічних систем. Отримав узагальнену модель перехідних станів господарчих систем. Прослідкував виражений інституціональний аспект довгих хвиль еволюції індустріального суспільства (К-циклів), що полягає у циклічній 50-річній зміні техніко-економічної парадигми. Займається вивчення сучасної економічної ситуації в Україні.

Автор понад 100 наукових та навчально-методичних праць, серед яких підручники «Операційної менеджмент» (2002, у співавторстві) та «Перехідна економіка» (2003, у співавторстві).

Заступник редактора наукового журналу «Економічна теорія».

З 2003 року член міжвідомчої науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України з питань економічної теорії. Брав участь в розробці нових паспортів наукових спеціальностей за напрямом «Економічні науки».

Здійснює керівництво науковою школою «Рівновага господарських систем в умовах перехідних процесів в економіці», що об'єднує 18 викладачів і 14 аспірантів Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія».

Підготував 5 кандидатів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: «Економіка і право», «Міжнародний менеджмент», «Інституційна економіка».

== Громадська діяльність ==
Входить до складу експертної ради Вищої атестаційної комісії України за спеціальностями 08.00.08 «гроші, фінанси і кредит», 08.00.01 — «економічна теорія та історія економічної думки».

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2002)

Янцевич Артем Артемович

2019-10-28T14:10:47Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Янцевич Артем Артемович''' (9 серпня 1939 року, м. Харків) — український математик, докт...

'''Янцевич Артем Артемович''' (9 серпня 1939 року, м. Харків) — український математик, доктор фізико-математичних наук, професор, професор кафедри економічної кібернетики та прикладної економіки економічного факультету.

== Біографія ==
У 1961 році закінчив механіко-математичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького. Протягом 1961 – 1964 років — аспірант, з 1964 року — викладач університету. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання теорії оптичного методу дослідження гідродинамічної стійкості», у 1994 році — докторську дисертацію «Еволюційні уявлення гільбертових випадкових функцій та нестаціонарні стохастичні процеси».

Обіймав посаду професора кафедри математичного моделювання та забезпечення електронних обчислювальних машин Харківського державного університету.

Обіймав посаду завідувача кафедрою математики і математичного моделювання Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія».

З 2005 року працював на посаді професора кафедри теоретичної та прикладної інформатики, завідував кафедрою вищої математики та інформатики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Викладає у Спеціалізованій економіко-правовій школі Народної української академії.

Затверджений на посаді професора кафедри економічної кібернетики та прикладної економіки.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем спектральної теорії нестаціонарних випадкових процесів. Досліджує розповсюдження хвиль у випадкових середовищах. Одержав спектральні уявлення для випадкових нестаціонарних (неоднорідних) функцій та відповідних кореляційних функцій, що дозволило моделювати широкі класи випадкових середовищ.

Опублікував понад 80 наукових та навчально-метоличних праць, серед яких понад 10 навчальних посібників для школярів та студентів, 20 робіт присвячених аналізу навчального процесу.

Входить до редколегії періодичного фахового видання «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Математика, прикладна математика і механіка».

Підготував 13 кандидатів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: «Прикладні задачі моделювання економічних процесів», «Теорія ігор та її застосування в економічному аналізі», «Актуальні розрахунки».

== Почесні відзнаки ==
Дипломант обласного конкурсу «Вища школа — кращі імена», номінація «декан факультету» (2002)

Тютюнникова Світлана Володимирівна

2019-10-28T14:05:32Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Тютюнникова Світлана Володимирівна''' (28 березня 1952 року, с. Іллінка Біло-Калитвенсько...

'''Тютюнникова Світлана Володимирівна''' (28 березня 1952 року, с. Іллінка Біло-Калитвенського району Ростовської області) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1974 році економічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького розпочала викладацьку діяльність на кафедрі політичної економії (з 1991 року кафедра економічної теорії та економічних методів управління) університету. Працювала на посадах викладача (1974 – 1979), старшого викладача (1979 – 1984), доцента (1984 – 1999).

У 1979 році захистила кандидатську дисертацію «Необхідний продукт в умовах розвинутого соціалізму», у 1999 році — докторську дисертацію «Формування доходів населення в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу».

У 1999 році затверджена на посаді професора кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням соціокультурних чинників економічного розвитку, рівня та якості життя населення, доходів та зайнятості населення, соціально-трудових відносин. Розробила концепцію формування доходів населення у перехідній економіці на основі методології сумісно-розділених відносин, що дозволило запропонувати низку напрямів розв’язання проблем ринкової трансформації.

Опублікувала понад 100 наукових та навчально-методичних праць.

Входить до складу редакційних колегій періодичного фахового видання з економічних наук «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна» та фахового науково-аналітичного видання з економіки «Соціальна економіка», наукового електронного журналу «Українська кооперація».

Брала участь у розробці науково-дослідних тем «Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості прояву в Україні», «Інституціональна складова ринкових перетворень».

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, соціальна економіка, людський розвиток, економічна компаративістика.

Соболєв Володимир Михайлович

2019-10-28T14:03:40Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Соболєв Володимир Михайлович''' (2 липня 1956 року, м. Харків) — український економіст, до...

'''Соболєв Володимир Михайлович''' (2 липня 1956 року, м. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри статистики, обліку та аудиту економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1978 році економічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького працював асистентом кафедри політичної економії . У 1983 році захистив кандидатську дисертацію «Закон зміни праці в системі економічних законів соціалізму».

Протягом 1984 – 1987 років — старший викладач, у 1987 – 1996 роках — доцент кафедри політичної економії (з 1991 року кафедра економічної теорії та економічних методів управління) Харківського державного університету.

У 1999 році захистив докторську дисертацію «Формування ринкової інфраструктури в перехідній економіці індустріального типу». У 2000 році затверджений на посаді професора кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

З 2003 року очолює кафедру статистики, обліку та аудиту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням ринкової інфраструктури, як підсистеми, що забезпечує розвиток економічної системи. Досліджує проблеми макроекономічного регулювання, розвитку фінансового сектору економіки, корпоративного управління. Систематизував інфраструктурні аномалії перехідної економічної системи та розробив власну економіко-математичну модель фінансової піраміди.

Опублікував понад 100 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 3 монографії та 3 підручники.

Входить до складу редакційної колегії періодичного фахового видання з економічних наук «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Підготував 9 кандидатів та 1 доктора наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: економічна теорія, макроекономіка, макроекономічний аналіз, макроекономічне прогнозування, індустріальна економіка.

Родченко Володимир Борисович

2019-10-28T14:02:13Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Родченко Володимир Борисович''' — український економіст, доктор економічних наук, про...

'''Родченко Володимир Борисович''' — український економіст, доктор економічних наук, професор, Заслужений економіст України, академік Академії економічних наук України, професор кафедри економіки та менеджменту економічного факультету.

== Біографія ==
У 2003 році захистив кандидатську дисертацію «Методичні основи механізму розвитку економічних систем», у 2013 році — докторську дисертацію «Методологія регулювання соціально-економічного розвитку міських комплексів України».

Працював заступником голови правління страхової компанії «Дельфін».

Працює професором кафедри туризму і готельного господарства Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова.

Обіймає посаду заступника директора Навчально-наукового інституту «Каразінська школа бізнесу» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем проектного, операційного і логістичного менеджменту, економічного розвитку регіону.

Входить до складу Спеціалізованої вченої ради К 64.051.25 при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності» «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика», «Адміністративний менеджмент» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: інформаційні системи і технології в управлінні, логістика, прогнозування та соціально-економічне планування, управління проектами, управління проектами та програмами, операційний менеджмент, логістика, прогнозування та соціально-економічне планування.

Нечипорук Людмила Володимирівна

2019-10-28T14:00:37Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Нечипорук Людмила Володимирівна''' (12 січня 1966 року, м. Харків) — доктор економічних на...

'''Нечипорук Людмила Володимирівна''' (12 січня 1966 року, м. Харків) — доктор економічних наук, професор, доцент кафедри фінансів і кредиту економічного факультету.

== Біографія ==
У 1988 році закінчила Харківський державний університет імені О. М. Горького. У 1996 році захистила кандидатську дисертацію «Зайнятість населення ринкової економіки (політико-економічний аспект)».

З 1997 року викладає в Харківському гуманітарному університеті «Українська народна академія». Наразі обіймає посаду професора кафедри економіки підприємства.

У 2011 році захистила докторську дисертацію «Інверсійний тип формування та особливості розвитку страхового ринку в умовах глобалізації» у Державній установі «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України».

Професор кафедри економічної теорії Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Доцент кафедри фінансів і кредиту економічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем розвитку страхового ринку в умовах інституційної побудови правової економіки в Україні, фінансової глобалізації. Запропонувала підходи до вдосконалення кадрової політики на страховому ринку України, зокрема умови формування висококваліфікованого професорсько-викладацького складу, проведення регулярних семінарів з підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів страхових компаній з різних питань страхової діяльності.

Опублікувала понад 90 наукових та методичних публікацій, з них дві авторські та 5 колективних монографій.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: «Страхові послуги», «Страхування ЗЕД», «Страхування у банківській діяльності».

Назиров Заріф Фятихович

2019-10-28T13:58:19Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Назиров Заріф Фятихович''' (9 квітня 1955 року, м. Харків) — український фізик, кандидат фі...

'''Назиров Заріф Фятихович''' (9 квітня 1955 року, м. Харків) — український фізик, кандидат фізико-математичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи (з міжнародного співробітництва).

== Біографія ==
Закінчив у 1977 році Харківський державний університет імені М. Горького. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Розвиток теорії вільних електромагнітних коливань у резонаторах методом модового базису» у Харківському державному університеті.

У 1986 році розпочав науково-педагогічну діяльність у Харківському університеті на посаді асистента кафедри вищої математики і інформатики, у 1989 – 1992 роках працював старшим викладачем, у 1992 році затверджений у званні доцента зазначеної кафедри. З 2009 року працює на кафедрі математичних методів в економіці економічного факультету.

У 1989 – 2004 роках обіймав посаді заступника декана механіко-математичного факультету, протягом 2004 – 2009 років — директор Центру міжнародної освіти Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. У 2009 році призначений на посаду проректора з науково-педагогічної роботи (з міжнародного співробітництва).

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси зосереджені на вивченні нестаціонарних випадкових процесів та їх додатків. Займається дослідженням спектральних характеристик оператора Максвела.

Є автором понад 30 наукових праць та навчально-методичних посібників для студентів та вступників, серед яких «Методичні вказівки до вирішення конкурсних задач з математики вступних іспитів з математики», «Конкурсні задачі з математики для вступників до вишів».

Входив до організаційного комітету Міжнародної науково-практичної конференції до 150-річчя з дня народження М. І. Туган-Барановського «М. І. Туган-Барановський: творча спадщина та сучасна економічна наука»

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами: «Маркетинг», «Економічна кібернетика», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Міжнародна економіка», «Менеджмент».

Читає загальні курси: вища математика, математика для економістів.

== Громадська діяльність ==
Входив до складу Обласної ради у справах іноземних студентів і учнів (при Харківській обласній державній адміністрації)

Меркулова Тамара Вікторівна

2019-10-28T13:53:28Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Меркулова Тамара Вікторівна''' (13 листопада 1956 року, м. Рубцовськ Алтайського краю, РФ)...

'''Меркулова Тамара Вікторівна''' (13 листопада 1956 року, м. Рубцовськ Алтайського краю, РФ) — український економіст, доктор економічних наук, професор, член Української асоціації економістів-кібернетиків, завідувач кафедри економічної кібернетики та прикладної економіки економічного факультету.

== Біографія ==
У 1978 році закінчила економічний факультет Новосибірського державного університету. Протягом 1983 – 1993 років працювала у Харківському інженерно-економічному інституті. Там же у 1990 році захистила кандидатську дисертацію «Підвищення зацікавленності підприємтсв у випуску нової високоефективної продукції».

У 1993 році розпочала викладацьку діяльність на кафедрі економічної кібернетики та прикладної статистики Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 2006 році захистила докторську дисертацію «Інституційні основи оподаткування та податкового регулювання економіки» в Інституті економіки та прогнозування Національної академії наук України.

У 2004 році обрано членом Української асоціації економістів-кібернетиків.

У 2007 році затверджена на посаді професора кафедри економічної кібернетики та прикладної статистики, з 2008 року очолює зазначену кафедру.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем поведінкової та експериментальної економіки, інституційної теорії, теорії та моделювання оподаткування, моделювання економічної динаміки, зокрема досліджує нерівність та економічне зростання.

Запропонувала трансакційний підхід до аналізу інституту оподаткування, розробила концептуальні засади дослідження податкової поведінки.

Опублікувала понад 70 наукових праць, серед яких одна індивідуальна та три колективних монографії.

Головний редактор періодичного фахового видання з економічних наук «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Учасник міжнародного проекту, щодо розробки нової магістерської спеціальності «Прикладна економіка» для класичних університетів України.

Член оргкомітету всеукраїнської наукової конференції «Читання пам’яті В. А. Забродського».

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: «Моделювання економіки», «Податки та податкова політика», «Моделі економічної динаміки», «Економічний ризик та методи його вимірювання», «Підготовка наукових публікацій та презентація результатів досліджень».

Лісовицький Володимир Миколайович

2019-10-28T13:50:48Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Лісовицький Володимир Миколайович''' (2 жовтня 1938 року, с. Барабаш Приморського краю) —...

'''Лісовицький Володимир Миколайович''' (2 жовтня 1938 року, с. Барабаш Приморського краю) — український економіст, кандидат економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Біографія ==
У 1961 році закінчив історичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького. З 1962 року почав працювати на кафедрі політичної економії (з 1991 року кафедра економічної теорії та економічних методів управління): обіймав посади асистента, старшого викладача, доцента.

У 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Критика аграрної концепції дрібнобуржуазної політичної економії».

Протягом 1978 – 1982 років працював професорм економіки Центрального Алжирського університету (Алжирська народна демократична республіка).

У 1998 році затверджений на посаді професора кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Спеціаліст із методології та систематизації історії економічних учень. Вивчає сутність, форми й особливості проявів економічної рівноваги у різних економічних системах. Довів наявність специфічних механізмів досягнення економічної рівноваги у різних типах економічних систем.

Опублікував понад 100 наукових і науково-методичних праць, у тому числі трьох підручників з грифом Міністерства освіти і науки України.

Підготував 15 кандидатів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: історія економіки та економічної думки, сучасні економічні теорії, modern economic theories (для іноземних студентів).

== Громадська діяльність ==
Член Методичної ради з економічної теорії при Міністерстві освіти і науки України.

Лазаренко Володимир Євгенович

2019-10-28T13:44:30Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Лазаренко Володимир Євгенович''' (2 січня 1966 року, м. Харків) — український економіст, д...

'''Лазаренко Володимир Євгенович''' (2 січня 1966 року, м. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри маркетингу та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1987 році Харківського державного університету імені О. М. Горького протягом 1987–1990 років працював У Харківському інституті інженерів комунального господарства. У 1992 році захистив кандидатську дисертацію «Механізм реалізації інтелектуального потенціалу наукових працівників».

З 1993 року викладає у Харківському державному університеті імені О. М. Горького. Обіймав посади асистента, доцента, професора кафедри економічної теорії.

У 2000 році захистив докторську дисертацію. У 2002 році присвоєно вчене звання професор.

З ? року — професор кафедри маркетингу та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності економічного університету.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем місця та ролі науки і механізмів її залучення до процесу командно-ринкової трансформації, особливостей господарського механізму та моделі соціальної взаємодії науки у традиційній, командній та ринковій системах економіки. Визначив наявність трьох етапів реформування господарського механізму української науки і відповідних їм моделей науково-технічної політики. Окрім того здійснює дослідження інноваційної складової економічного зростання та менеджменту інновацій. Створив еволюційну школу економічного наукознавства.

Опублікував понад 90 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 5 навчальних посібників.

Пройшов наукові стажування у США (1995 та 1998) та Австрії (1997).

Учасник 7 міжнародних наукових проектів. Здійснював керівництво Міжнародним проектом «Механізми фівнансування цивільної науки країн СНД».

Підготував 3 кандидатів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності» «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика», «Адміністративний менеджмент» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: мегаекономіка, інноваційний менеджмент, методологія та організація наукових досліджень.

== Почесні відзнаки ==
Стипендіат премії імені М. І. Туган-Барановського Харківської обласної державної адміністрації

Стипендіат Британської Ради

Стипендіат Міжнародного Центру науковців імені В. Вільсона

Коломієць Ганна Миколаївна

2019-10-28T13:42:37Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Коломієць Ганна Миколаївна''' (22 лютого 1957 року, м. Харків) — український економіст, док...

'''Коломієць Ганна Миколаївна''' (22 лютого 1957 року, м. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1979 році економічного факультету Харківського державного університету протягом 1979 – 1985 років працювала асистентом кафедри політичної економії (з 1991 року кафедра економічної теорії та економічних методів управління). У 1984 році захистила кандидатську дисертацію «Розвиток праці за здібностями — об’єктивна закономірність перетворення її на першу життєву потребу».

У 1985 – 1988 роках працювала старшим викладачем, з 1988 року затверджена на посаді доцента кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Обіймала посаду заступника декана економічного факультету.

У 2006 році захистила докторську дисертацію «Спряження невизначеності господарських систем та їх реформування». У 2007 році затверджена на посаді професора кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем теорії трудових відносин та теорії реформування господарських систем в умовах невизначеності, національної конкурентоспроможністі у сучасному світогосподарському просторі. Досліджує господарську невизначеність, господарські ризики, ефекти спряженості у розвитку господарських систем.

Учасник наукових проектів, що проводилися спільно з Харківською філією Національного інституту стратегічних досліджень.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: маркетинг, ризикологія.

Розробник освітньо-професійної програми «Адміністративний менеджмент» за освітнім рівнем магістр.

Кім Матвій Миколайович

2019-10-28T13:39:31Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Кім Матвій Миколайович''' (07 листопада 1931 року, с. Лук’яновка Хабаровського краю, РФ) —...

'''Кім Матвій Миколайович''' (07 листопада 1931 року, с. Лук’яновка Хабаровського краю, РФ) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1955 році Харківського державного університету імені О. М. Горького протягом 1955 – 1960 років викладав у Чернігівському кооперативному технікумі.

У 1963 році захистив кандидатську дисертацію присвячену вивченню матеріально-технічної бази соціалістичного суспільства. Цього ж року розпочав викладацьку діяльність на кафедрі політичної економії (з 1991 року кафедра економічної теорії та економічних методів управління) Харківського державного університету імені О. М. Горького. Обіймав посади викладача, старшого викладача, доцента, у 1980 – 1992 роках — завідувача кафедри політичної економії.

У 1987 році захистив докторську дисертацію «Економічні закономірності вдосконалення соціалістичної праці».

З 1992 року — професор кафедри економічної теорії та управління Харківського університету.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням соціально-економічних проблем праці, ринку праці та зайнятості, економічних аспектів формування й розвитку середнього класу, як економічної системи. Досліджує економічні проблеми матеріально-технічної бази суспільства, науково-технічний прогрес. Зокрема, обґрунтував двоякий характер праці в сучасних умовах, вплив матеріально-технічної бази і науково-технічного прогресу на на зміст і характер праці. Визначив основні напрями впливу науково-технічної революції на зміст суспільної праці. Обґрунтував вплив економічної глобалізації на національний ринок праці, змінення ролі національно-державного регулювання економікою та зайнятістю.

Опублікував понад 170 наукових і науково-методичних праць, серед яких 2 індивідуальні та 7 колективних монографій, 2 індивідуальних та 6 колективних навчальних посібники з економічної теорії та економіки праці.

Член редакційної колегії періодичного фахового видання з економічної науки «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Заступник голови спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Підготував 28 кандидатів та 1 доктора наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: політекономія, економіка праці та соціально-трудові відносини, управління трудовими ресурсами.

Задорожний Григорій Васильович

2019-10-28T12:48:03Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Задорожний Григорій Васильович''' (17 квітня 1955 року, с. Опішня Зіньківського району Пол...

'''Задорожний Григорій Васильович''' (17 квітня 1955 року, с. Опішня Зіньківського району Полтавської області) — український економіст, доктор економічних наук, професор, академік Академії філософії господарства, академік Міжнародної кадрової академії, завідувач кафедри міжнародної економіки та світового господарства економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1980 році економічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького протягом 1980 – 1986 років працював асистентом на кафедрі політичної економії університету. У 1985 році захистив кандидатську дисертацію «Розвиток комплексу відносин соціалістичної власності», у 1996 році — докторську дисертацію «Власність, управління та економічна влада: проблеми взаємозв’язку в економічній системі суспільства».

У 1991 році затверджений на посаді доцента кафедри економічної теорії та економічних методів управління, з 1996 року — професор зазначеної кафедри. Працював заступником декана економічного факультету з науково-видавничної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 1992 році виступив ініціатором та засновником Харківського інституту бізнесу і менеджменту, у 1992 – 2000 роках виконував обов’язки проректора та завідувача кафедри фінансів і кредиту (за сумісництвом) зазначеного інституту. На початку 2000-х років очолював кафедру менеджменту Харківської державної зооветеринарної академії.

У 1996 році обраний дійсним членом Міжнародної кадрової академії, у 2010 році — дійсним членом Академії філософії господарства.

З ? року — завідувач кафедри кафедри міжнародної економіки та світового господарства економічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем методології дослідження господарських процесів та економічних досліджень, глобалістики. Здійснив аналіз змісту економічної влади у взаємозв’язку з відносинами власності та управління. Виділив пріоритетність економічного інтересу у владному відношенні, розкрив механізми взаємозв’язку економічної влади, економічної свободи і відповідальності. Обґрунтував розвиток відносин привласнення, як процес становлення роздільно-сумісної власності. Вивчає методологічні основи дослідження неоекономічки, інтелектономіки, інтелектуального капіталу, знань і освіти, соціального партнерства, економічної безпеки, духовних і соціокультурних основ господарства.

Опублікував понад 200 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 19 монографій і 21 посібників.

Входить до складу редакційної колегії періодичного фахового видання «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Автор проекту і протягом 2000 – 2015 років головний редактор наукового журналу «Соціальна економіка».

Виступив ініціатором і організатором проведення трьох міжнародних наукових симпозіумів, 9 міжнародних науково-практичних конференцій, 7 засідань міждисциплінарних наукових «круглих столів».

Співголова Всесвітнього наукового ноосферно-онтологічного товариства, керівник Харківського міського міждисциплінарного методологічного семінару з досліджень онтології та глобалістики.

Один з авторів Національної доктрини економічного університетської освіти, затвердженої колегією Міністерства освіти і науки України, брав участь у розробці програм нормативних навчальних курсів «Філософія господарства», «Теорія господарства», «Соціальна економіка», «Економічна соціологія».

Підготував 22 кандидати і 1 доктора наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: постнекласична економічна наука, інтелектуальна власність, глобалістика, економічна глобалізація.

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005)

Нагороджений медаллю імені В. Н. Каразіна (2015)

Нагороджений медаллю благодійного фонду “Планета Альфреда Нобеля” «За внесок в економічну науку» (2012)

Дорошенко Ганна Олександрівна

2019-10-28T12:45:59Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Дорошенко Ганна Олександрівна''' — український економіст, доктор економічних наук, пр...

'''Дорошенко Ганна Олександрівна''' — український економіст, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки та менеджменту економічного факультету.

== Біографія ==
У 1998 році захистила кандидатську дисертацію «Грошово-кредитне регулювання у фінансово-банківській системі» у Харківському державному університеті імені О. М. Горького.

Протягом 2011–2015 років очолювала кафедру менеджменту Харківського інституту фінансів Київського національного торгівельно-економічного університету.

У 2012 році захистила докторську дисертацію «Стратегічні пріоритети і механізми забезпечення конкурентоспроможного економічного розвитку Причорноморського регіону: теорія, методологія, практика» у Міжнародному університеті бізнесу і права.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем оптимізації структури капіталу, досліджує стан і перспективи банківської системи України.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності» «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика», «Адміністративний менеджмент» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: менеджмент інноваційного розвитку сучасних економічних систем, міжнародні розрахунки і валютні операції, фінансовий аналіз, організація підприємницької діяльності.

Гриценко Андрій Андрійович

2019-10-28T12:43:30Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Гриценко Андрій Андрійович''' (8 лютого 1948 року, смт. Гути Богодухівського району Харкі...

'''Гриценко Андрій Андрійович''' (8 лютого 1948 року, смт. Гути Богодухівського району Харківської області) — український економіст, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач кафедри економічної теорії та економічних методів управління економічного факультету.

== Біографія ==
У 1973 році закінчив економічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького. Навчався в аспірантурі при кафедрі економічної теорії та економічних методів управління Харківського університету. У 1978 році захистив кандидатську дисертацію «Власність як категорія політичної економії (дослідження власності методом сходження від абстрактного до конкретного)».

З 1978 року розпочав викладацьку діяльність у Харківському державному університеті імені О. М. Горького — працював на посадах старшого викладача, доцента кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського державного університету.

У 1990 році захистив докторську дисертацію «Метод “Капіталу” К. Маркса і структура політичної економії у широкому значенні».

З 1991 року затверджений на посаді завідувача кафедри економічної теорії та економічних методів управління. У 1992 році присвоєно вчене звання професора.

Протягом 1995 – 2001 років обіймав посаду завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності.

З 2001 року очолює експертно-аналітичний центр Ради Національного банку України з питань грошово-кредитної політики.

З 2002 року працює заступником директора і завідувачем відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України.

У 2009 році обраний член-кореспондентом Національної академії наук України.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням закономірностей економічного розвитку, проблем вартості, грошей і грошово-кредитної політики, інституційної архітектоніки.

Розробив концепцію сімісно-розділених відносин. Дослідив інверсійний тип ринкової трансформації, розвиток форм обміну, вартості і грошей, обґрунтував стратегію розширенного таргетування стабільності грошової одиниці.

Опублікував понад 200 наукових праць, зокрема 8 монографій і 15 навчальних посібників.

Головний редактор журналу «Економічна теорія».

Член бюро і вчений секретар Міжвідомчої координаційної ради з економічної теорії Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України.

Член президії і голова секції економічної теорії Науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України.

Входить до складу редакційної колегії періодичного фахового видання з економічних наук «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Підготував 10 кандидатів та 7 докторів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: політекономія, логіка економічного розвитку, економічна теорія.

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений Подякою Верховної Ради України

Нагороджений знаком «За наукові досягнення»

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України»

Нагороджений Почесною грамотою Правління Національного банку України

Глущенко Віктор Володимирович

2019-10-28T12:42:09Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Глущенко Віктор Володимирович''' (21 квітня 1950 року, м. Сміла Київської області) — украї...

'''Глущенко Віктор Володимирович''' (21 квітня 1950 року, м. Сміла Київської області) — український економіст, доктор економічних наук, професор, Заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, член міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, завідувач кафедри фінансів та кредиту економічного факультету.

== Біографія ==
У 1973 році закінчив економічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію «Реалізація економічних потреб робітників у соціалістичному суспільстві».

Протягом 1976 – 1982 років працював викладачем, старшим викладачем кафедри політичної економії, у 1982 – 1986 роках — доцент кафедри, з 1987 року — старший науковий співробітник кафедри економічної теорії Харківського державного університету імені О. М. Горького

У 1989 році захистив докторську дисертацію «Формування соціальної мети соціалістичного виробництва» в Інституті економії академії наук СРСР. У 1990 році отримав вчене звання професора.

З 1993 року обіймає посаду завідувача кафедри фінансів (зараз кафедра фінансів і кредиту) Харківського державного університету імені О. М. Горького.

У 1999 році обраний академіком міжнародної академії комп’ютерних наук і систем.

== Наукова діяльність ==
Досліджує соціальну спрямованість бюджетного процесу, проблеми реформування фінансово-кредитної системи. Займається вивченням процесів соціалізації фінансової сфери економіки України. Розробив власну основу формування ринкової економіки соціального типу. Виявив та обґрунтував концепцію генезису рушійних сил розвитку трансформаційних процесів перехідної економіки. Показав генеалогію формування ринкових структур економіки перехідного типу в умовах часового та просторового розриву між суспільним та індивідуальним привласненням і відсутністю соціального цілеспрямування. Довів необхідність зміни грошової політики в умовах формування кредитної системи ринкового типу (дворівневої) та інших.

Опублікував понад 200 наукових робіт, серед яких 15 монографій, 8 навчальних посібників, 1 підручник.

Входить до складу редакційних колегій фахових періодичних видань з економічних наук журналу «Соціальна економіка» та «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». Серія «Економічна».

Підготував 17 кандидатів та 1 доктора наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальний курс «Гроші і кредит».

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2000)

Заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2003)

Васюренко Олег Володимирович

2019-10-28T12:40:12Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Васюренко Олег Володимирович''' (4 квітня 1966 року, м. Харків) — український економіст, д...

'''Васюренко Олег Володимирович''' (4 квітня 1966 року, м. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України, професор кафедри фінансів та кредиту економічного факультету.

== Біографія ==
У 1989 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут. У 1992 році призначений на посаду викладача кафедри міжнародного менеджменту Харківського державного економічного університету.

У 1993 році захистив кандидатську дисертацію.

У 1998 – 2000 роках — завідувач кафедри банківської справи Харківського державного економічного університету.

У 1999 році захистив докторську дисертацію, в 2002 році — присвоєно вчене звання професора.

Протягом 2000 – 2006 років працював на посаді проректора-директора Харківського банківського інституту Української академії банківської справи Національного банку України.

З 2006 року призначений на посаду першого проректора, з 2008 року — проректора Університету банківської справи Національного банку України.

Працює професором кафедри фінансів та кредиту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем розвитку банківської системи України, зокрема досліджує банківський нагляд, банківські операції, банківський менеджмент, грошово-кредитну політику в Україні.

Опублікував понад 100 наукових і навчально-методичних праць, зокрема монографія «Моделі і системи оцінювання, обробки та захисту фінансової інформації» та навчальні посібники «Банківські операції» (2000) та «Банківський менеджмент» (2001).

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Економіка та економічна політика», «Економічна кібернетика», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Менеджмент організацій», «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Бабич Дмитро Володимирович

2019-10-28T12:38:15Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Бабич Дмитро Володимирович''' (9 вересня 1967 року, м. Харків) — український економіст, до...

'''Бабич Дмитро Володимирович''' (9 вересня 1967 року, м. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, академік Української академії наук національного прогресу, професор кафедри економіки та менеджменту економічного факультету.

== Біографія ==
Після закінчення у 1991 році Харківського інженерно-економічного інституту працював директором малого підприємства ТОВ «Экоп». У 1995 році захистив кандидатську дисертацію «Экономико-организационный механизм государственного регулирования малого бизнеса» та розпочав викладацьку діяльність у Харківському державному університеті імені О. М. Горького.

З 1996 року — старший викладач кафедри фінансів Харківського університету. У 2000 році затверджений на посаді доцента кафедри статистики, обліки й аудиту.

У 2002 році захистив докторську дисертацію «Стратегічне моделювання регулювання ступеня функціонування і розвитку економічних систем».

У різні роки за сумісництвом обіймав посади завідувача кафедри фінансів і аудиту Харківської академії економіки і права Мінпромполітики України та завідувача кафедри економічної теорії Харківського національного фармацевтичного університету.

Наразі працює професором кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 1998 році обраний академіком Української академії наук національного прогресу.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням оцінювання ефективності функціонування систем державного регулювання економіки, управління та забезпечення економічної безпеки держави. Проводить дослідження з питань державного регулювання економічних систем різного рівня. Розробив рекомендації з регулювання корпоративного сектору економіки та використання інвестиційних ресурсів держави з вдосконалення економічного й організаційно-правового регулювання відносин між підприємствами України.

Опублікував понад 45 наукових та навчально-методичних праць, з них 2 монографії.

Підготував 7 кандидатів наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності» «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика», «Адміністративний менеджмент» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: регулювання економічних систем, управління економічною безпекою, антикризовий менеджмент, вступ до фаху.

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2004).

Нагороджений грамотою Української академії наук національного прогресу (2002).

Архієреєв Сергій Ігоревич

2019-10-28T10:51:42Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Архієреєв Сергій Ігоревич''' (28 березня 1960 року, М. Харків) — український економіст, док...

'''Архієреєв Сергій Ігоревич''' (28 березня 1960 року, М. Харків) — український економіст, доктор економічних наук, професор, професор кафедри маркетингу та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності економічного факультету.

== Біографія ==
У 1982 році закінчив економічний факультет Харківського державного університету імені О.М. Горького та розпочав викладацьку діяльність та розпочав викладацьку діяльність на кафедрі економічної теорії Українського заочного політехнічного інституту (наразі — Українська інженерно-педагогічна академія).

У 1987 році захистив кандидатську дисертацію «Экономические противоречия социалистического обобществления производства».

З 1994 року працює в Харківському державному університеті імені О. М. Горького. Обіймав посади доцента, згодом професора кафедри економічної теорії.

У 2001 році захистив докторську дисертацію «Трансакционные издержки в условиях рыночной трансформации» у Харківському національному університеті.

Обіймає посаду завiдувача кафедри загальної економічної теорії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Професор кафедри маркетингу та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності економічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Займається вивченням проблем економічної теорії, інституційної економіки, досліджує трансакційні витрати в умовах ринкової трансформації, міжнародний бізнес. Заклав основи нового наукового напряму — теорії трансакційних витрат трансформаційної економіки. Запропонував нову класифікацію витрат експлуатації економічної системи, видів трансакцій і типів трансакційних витрат. Використовує теорію трансакційних витрат для дослідження проблем фондового ринку, соціального капіталу, ринку праці, корпоративного сектору, витрат ринкової трансформації.

Опублікував понад 190 наукових та навчально-методичних праць, зокрема 6 монографій та 7 навчальних посібників.

Входить до складу редакційної колегії періодичного видання «Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”». Серія «Економічні науки».

Підготував 3 кандидати наук.

== Навчальна діяльність ==
Бере участь у підготовці фахівців за освітніми програмами «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародна економіка», «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності» «Бізнес-аналітика та міжнародна статистика», «Адміністративний менеджмент» освітніми рівнями бакалавр та магістр.

Читає навчальні курси: чинники успішного працевлаштування за фахом, вступ до фаху. Для студентів факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу — управління міжнародним бізнесом, міжнародний бізнес, економічна теорія.

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» .

Черваньов Ігор Григорович

2019-10-28T10:45:42Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Черваньов Ігор Григорович''' (17 квітня 1937 року, м. Вовчанськ Харківської області) — укр...

'''Черваньов Ігор Григорович''' (17 квітня 1937 року, м. Вовчанськ Харківської області) — український географ, доктор технічних наук професор кафедри фізичної географії та картографії, Заслужений діяч науки і техніки України (2009 рік).

== Біографія ==
У 1955 році закінчив Вовчанське педагогічне училище, а у 1960 році — географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького, отримавши спеціальність «Фізико-географ. Викладач географії».

Після закінчення університетського курсу працював науковим співробітником Галузевої лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки при Харківському відділі Географічного товариства СРСР під керівництвом С. І. Проходського, навдовзі у 1962 році був обраний на посаду викладача кафедри загальної фізичної географії і картографії Харківського державного університету, з яким пов`язаний увесь наступний його науково-педагогічний досвід.

Був відповідальним виконавцем структурно-геоморфологічних досліджень Північного Волино-Поділля. За матеріалами досліджень у 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Структурний аналіз рельєфу басейну ріки Стир». У 1979 році захистив докторську дисертацію за темою «Структурний аналіз рельєфу».

Після присудження наукового ступеня кандидата географічних наук набув наукового звання доцента по кафедрі загальної фізичної географії і картографії.

У 1982 році очолив кафедру географічного моніторингу і охорони природи ХНУ імені В. Н. Каразіна

== Наукова діяльність ==
Наукові напрями — геоморфологія, інвайронментологія, загальне землезнавство.

Зі студентських років розпочав науково-дослідницьку роботу під керівництвом професора П. В. Ковальова, протягом трьох років досліджуючи сучасне й давнє зледеніння Центального Кавказу у складі високогірної гляціологічної експедиції Харківскього державного університету, що на той час працювала за програмою ІІ Міжнародного Геофізичного року (перша публікація — 1958 рік).

З 1973 року розпочав піонерні дослідження з моделювання та структурного аналізу пастки сеноманського покладу газу родовища Медвеже (Західний Сибір), очоливши міжфакультетську науково-дослідницьку групу. Цими розробками було започатковано новий науковий напрям, що набув певного поширення у газопромисловій геології та розробці покладів найбільших родовищ Півночі Західного Сибіру (Уренгойське, Ямбурське), а згодом і інших регіонів, надавши можливості прогнозування структурних і гідродинамічних властивостей пастки за особливостями похованого рельєфу. За ці дослідження у 1975 році став лауреатом Всесоюзного наукового товариства навтовиків імені І. Губкіна.

У 1979 році успішно захистив докторську дисертацію з геоморфології та палеогеографії «Структурний аналіз рельєфу», яка була перекваліфікована ВАК СРСР за технічними науками. Ця робота започаткувала застосування загальнонаукових положень структуралізму стосовно до вивчення сучасного й похованого рельєфу. Надалі цей напрямок досліджень набув поглибленого творчого розвитку в роботах його учнів. Ним підготовано 2 докторів та 31 кандидати наук. Серед них кандидати технічних наук Б. Н. Воробйов та О. В. Полевич, геоморфологи С. В. Костріков (кандидатська і докторська дисертації), М. В. Куценко, О. О. Жемеров, Чан Ван І.

Досить великим є загал подготованих кандидатів наук з конструктивної географії та раціонального використання природних ресурсів,серед яких 10 осіб з країн Європи (М.Матайс), В`єтнаму (Лионг Куок Бінь, Лиу Зань Зоань), Іорданії (М. А. Хавальді), країн Африки (С. Брюно, К. Брулей та ін.), та стільки ж вітчизняних науковців.

І. Г. Черваньов має спільну аспірантуру/докторантуру з університетом м. Ренн (Франція), випускник якої О.С.Третьяков є першим вітчизняним географом, що набув одночасно 2 наукових ступеня: національний — кандидата географічних наук і європейський — доктора географії з територіального планування.

Особистий науковий доробок стосується декількох напрямів: перш за все, землезнавства та глобальної екології, геоморфології і палеогеографії, раціонального природокористування, а останнім часом – територіального менеджменту, альтернативної енергетики та геоекології.

Ним надруковано 270 наукових праць, з них 40 — книжки.

З 80-х рр. І. Г .Черваньов разом з професором В. О. Боковим (Удмуртський і Сімферопольський університети) розпочав систематичну роботу над удосконаленням змісту фундаментальної географічної дисципліни «Загальне землезнавство». За участю професора Львівського університету К. І. Геренчука вони розробили нову програму курсу, надрукували підручник з грифом Міносвіти СРСР «Общее землеведение» (1984 рік), а навдовзі удвох з В. О. Боковим — навчальний посібник «Землеведение: история, методология, учение о географической оболочке» (1993 рік). Згодом ними ж у співавторстві з професором Санкт-Петербурзького університету Ю. П. Селіверстовим було видано підручник з такою ж назвою, рекомендований Мінвузом Росії відразу для трьох університетських спеціальностей — географічної, екологічної та гідрометеорологічної (1998 рік).

А у 2000 році вже у співпраці з професором Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського М.В.Багровим — перший український підручник такого змісту «Землезнавство», рекомендований МОН України для двох освітньо-професійних напрямів — «Географія» та «Екологія, раціональне використання природних ресурсів та охорона природи». За цей підручник, визнаний фахівцями кращим у новому поколінні навчально-наукових видань для університетів, автори отримали Державну премію України у галузі науки і техніки (2004 рік).

Також вчений видав ще 12 навчальних посібників з різних географічних дисциплін.

І. Г. Черваньов у геомрфології дослідив залежності від тектонічних структур рельєфу нафтогазоносних регіонів України, започаткував методологію структуралізму в геоморфології та методир відобреаження рельєфу — структурно-цифровий, оптичний і структурно-лінгвістичний, що використовуються в в цифровому моделюванні рельєфу.

Запровадив структурний аналіз похованого рельєфу геологічних нашарувань з метою прогнозування фізичних та ємнісних властивостей геологічного розрізу найкрупніших родовищ вуглеводнів.

Започаткував інвайронментологію (вчення про довкілля) та вчення про самоорганізацію геоморфосистем і географічної оболонки в цілому (основи загального землезнавства).

Член редколегії Української географічної енциклопедії (1985–1993 рр.), Екологічної енциклопедії (з 2002 року), «Вісника ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія. Геологія. Географія. Екологія».

Автор понад 220 наукових праць, із яких 39 підручників, навчальних посібників, монографій.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси «Загальне землезнавство», декілька курсів професійної підготовки географів «Математичні методи в географії», «Облік та оцінка земель», «Вступ до фізичної географії і раціонального природокористування».

== Почесні відзнаки ==
Присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (2004 рік).

У 2005 році з нагоди 200-річчя Харківського университету відзначений почесним знаком МОН України «Василь Сухомлінський».

В 2008 році отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Є номінантом “Dictionary of International Biography” (Cambridge) (з 1996 року) та “American International Biography” (New York) (з 1996 року).

Фик Ілля Михайлович

2019-10-28T10:43:45Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Фик Ілля Михайлович''' (26 листопада 1948 року, м. Ківерці Волинської області) — українськ...

'''Фик Ілля Михайлович''' (26 листопада 1948 року, м. Ківерці Волинської області) — український географ, доктор технічних наук, професор, віце-президент Нафтогазової академії України, заслужений працівник НАК «Нафтогаз України», заслужений працівник газової промисловості України, член Центральної комісії з розробки нафтогазових родовищ, член редколегії журналу «Нафтогазова промисловість», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1971 році закінчив з відзнакою геолого-розвідувальний факультет Івано–Франківського інституту нафти і газу.

У 1981 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Прогнозування залишкової газонасиченості пласта», а у 1999 році — докторську дисертацію за темою «Геолого-технологічні основи підвищення коефіцієнта вуглеводневилучення з газоконденсатних родовищ».

З 1971 року працює в УкрНДІгазу (м. Харків), де обіймав посади інженера, старшого інженера, старщшого наукового співробітника, завідуючого відділом розробки газових і газоконденсатних родовищ, у 1994–1996 рр. — заступника директора з наукової роботи.

У 1996–2000 рр. — директор УкрНДІгазу, у 2000–2006 роках працює заступником директора з наукової роботи з розробки нафтогазових родовищ УкрНДІгазу.

У 2006–2009 рр. — директор «Трансгазу». У 1986 році отримав учене звання старшого наукового співробітника.

За сумісництвом з 1996 року — викладач на кафедрі геології геолого-географічного факультету Харківського університету імені В. Н. Каразіна.

З 2003 року — завідувач кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин геолого-географічного факультету.

У 2006 році одержав Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу «Розробка та впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу для підвищення енергетичної безпеки держави».

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: розробка нафтових і газових родовищ, зокрема вивчення геологічної будови нафтогазових родовищ Дніпровсько–Донецької западини та їхнє розроблення.

Розробив теоретичні основи, методики, способи підвищення газоконденсатовилучення з нафтоконденсатних родовищ. Запропонував практичне вирішення проблеми збільшення видобутку газу з Шебелинського, Хрестищенського та інших газових родовищ. Теоретично обгрунтував і реалізував нові модифікації сайклінг-процесу на родовищах України. Вдосконалив підрахунок запасів в умовах обводнення газових родовищ.

З 1984 по 1984 рік за сумісництвом — учений секретар УкрНДІгазу, постійний член Ученої ради інституту. У 1994 році обраний академіком, а з 1998 року — віце-президент Української нафтогазової академії, член редколегії журналу 1Нафтова і газова промисловість».

Опублікував понад 137 наукових праць, одну монографію, автор 42 винаходів і патентів.

== Навчальна діяльність ==
Загальний педагогічний стаж в Каразінському університеті 10 років.

Викладає дисципліну «Петрофізика нафтових та газових колекторів».

== Почесні відзнаки ==
У 2006 році одержав Державну премію України в галузі науки і техніки.

Удалов Ігор Валерійович

2019-10-28T10:41:07Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Удалов Ігор Валерійович''' — український гідрогеолог, кандидат технічних наук, доцент...

'''Удалов Ігор Валерійович''' — український гідрогеолог, кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри гідрогеології факультету геології, географії, рекреації та туризму.

== Біографія ==
У 1998 році закінчив Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Згодом працював в АПГ «Геотех» на посаді гідрогеолога. З 2000 по 2008 рік — в Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем (провідний інженер, науковий співробітник, старший науковий співробітник).

У 2007 році захистив дисертацію на тему «Вплив “мокрої” консервації шахт на еколого-радіологічний стан навколишнього природного середовища (на прикладі Луганської області)».

== Наукова діяльність ==
Напрямки наукової діяльності — проблеми охорони підземної гідросфери, екологічна гідрогеологія, вплив техногенного навантаження на навколишнє природне середовище.

Автор понад 70 наукових публікацій, серед яких 2 навчально-методичні посібники «Охорона підземних вод від забруднення і виснаження» та «Основи гідрогеології та інженерної гідрогеології».

Працює над докторською дисертацією.

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси «Еколого-геохімічна зйомка», «Основи гідрогеології та інженерної геології», «Спеціальні розділи в гідрогеології», «Методика гідрогеологічних досліджень та інженерно-геологічних досліджень», «Моніторинг гідрогеологічного середовища», «Радіогідрогеологія».

Терещенко Віктор Олександрович

2019-10-28T10:39:37Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Терещенко Віктор Олександрович''' — гідрогеолог, кандидат геолого-мінерологічних на...

'''Терещенко Віктор Олександрович''' — гідрогеолог, кандидат геолого-мінерологічних наук, професор .

== Біографія ==
У 1959 році закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького (1959). До 1982 року працював в Українському науково-дослідному інституті природних газів (старший науковий співробітник, завідувач сектором промислової гідрогеології).

У 1968 році захистив дисертацію на тему «Гідрогеологічні умови північно-західної і центральної частин Дніпровсько-Донецької западини у зв’язку із закономірностями розміщення нафтових і газових родовищ».

З 1986 по 1995 рр. — завідувач кафедри гідрогеології факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Наукова діяльність ==
Напрямки наукової діяльності: регіональна і нафтогазова гідрогеологія, формування підземних вод і гідрогеологічні умови ДДЗ і району м. Харкова, проблеми питних і мінеральних вод, еволюція хімічного складу вод Світового океану. Запропоновано схеми гідродинамічної зональності, зональності водорозчинних газів, уперше складена карта районування ДДЗ за умовами розподілу пластових тисків, зокрема і аномально високих (1983 рік), розроблена модель формування розсолів.

Автор і співавтор понад 200 публікацій, зокрема і 5 монографій, 1 патенту.

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси «Мінеральні води», «Гідрогеологія РКК», «Нафтогазова гідрогеологія», «Нетрадиційні джерела вуглеводневої сировини», «Гідрогеологія родовищ корисних копалин».

Суярко Василь Григорович

2019-10-25T14:31:20Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — ук...

'''Суярко Василь Григорович''' (29 травня 1949 року, м. Костянтинівка Донецької області) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України та Української нафтогазової академії, професор кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму, громадсько-політичний діяч, член Донецького відділення НТШ, лауреат премії імені В.Н. Каразіна.

== Біографія ==
З 1967 по 1968 рік — студент гірничого факультету Дніпропетровського гірничого університету. У 1973 році закінчив геолого-географічний факультет Ростовського державного університету. У 1981 році захистив кандидатську дисетацыю «Закономірності розподілу мікроелементів у підземних водах північно-західної частини Донецького прогину і їх значення для пошуків захованого зруденіння», а в 1996 році — докторську дисертацію за темою «Геохімія підземних вод східної частини Дніпровсько-Донецького авлакогену».

У 1990 році присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

Працював:
* геологом у ВГО «Донбасгеологія»(м. Артемівськ) (1973–1978 рр.),
* старшим науковим співробітником Інституту мінеральних ресурсів (м. Сімферополь) (1983–1987 рр.),
* провідним науковим співробітником НДС Донецького національного технічного університету (м. Донецьк) (1987–1996 рр.),
* директором Донецького регіонального відділення фонду «Геоеко-21 століття» (1996–1997 рр.),
* провідним науковим співробітником Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України (м. Київ) (1998–2003 рр.),
* провідним науковим співробітником Українського НДІ природних газів (м. Харків) (2003–2007 рр.),
* професором Черкаського державного технологічного університету (2007–2008 рр.),
* завідувачем кафедрою екології Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій (м. Київ) (2008–2009 рр.),
* професором кафедри «Видобування нафти і газу та геотехніки» Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (2009–2012 рр.).
З 2012 року — професор кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 2011 році МОН України присвоєно звання професора.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: гідрогеологія, геохімія підземних вод, формування та закономірності розповсюдження родовищ корисних копалин, нафтогазова геологія, геоекологія.

Розробив методику гідрогеохімічних пошуків корисних копалин, генетичну класифікацію гідрогеохімічних аномалій. Обгрунтував схеми формування вертикальної гідрогеохімічної зональності в складчастих і блокових структурах. Побудував геолого-генетичні моделі гідротермальних родовищ різного типу, створив методику еколого-гідрогеохімічних досілджень і вперше в Україні застосував її при вивченні підземних вод, запропонував схеми гідрогеологічного та еколого-гідрогеохімічного районування Донбасу. Останнім часом розробляє геохімічні критерії пошуків вуглеводнів.

Член редколегій трьох наукових періодичних видань, двох фахових збірників. Член двох вчених рад з присудження наукових ступенів.

Автор понад 100 наукових праць, зокрема 5 монографій та 6 навчальних посібників, а також низки науково-популярних публікацій з екології та гідрогеології. Один з основних учасників проекту «Українська гірнича енциклопедія».

== Навчальна діяльність ==
Викладає дисципліни «Історія та методологія геологічних наук», «Геохімія нафти і газу», «Прогнозування, пошук та розвідка родовищ вуглеводнів».

== Громадська діяльність ==
У 1967 році мав відношення до акції «Український Прапор над Дніпропетровськом». Проходив по справі КДБ УРСР за ст. 62-а КК УРСР «Антирадянська пропаганда і агітація». Вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхати до Ростова-на-Дону (РФ), де навчався в університеті.

З 1980 року — участь в опозиційних самвидавських газетах та перших масових антикоміністичних мітингах у Києві та на Донеччині, виступи на радіо «Свобода».

У 1989 році — вступ до товариства Товариства «Меморіал» імені А.Сахарова.

У березні 1990 року року разом з відомими представниками української інтелігенції підписав опублікований в газеті «Літературна Україна» «Маніфест Демократичної партії України». Один із засновників та член Національної ради ДемПУ.

У 1992 році — член Артемівського міськвиконкому (м. Бахмут).

У 1992–1993 рр. — власний кореспондент «Української газети» на Донеччині.

У 1994 році — кандидат у народні депутати України від ДемПУ (Блок Л. Лук`яненка «Україна»). З 1998 року — член Республіканської Християнської партії.

На Парламентських виборах в Україні 2002 року кандидат у Народні депутати від РХП. Керівник Донецького обласного виборчого блоку Віктора Ющенка.

У 2004 році — активний учасник «Помаранчевої Революції» (м. Харків, м. Київ). З 2004 року — помічник-консультант народного депутата М. Сидоренка (фракція УРП).

У 2013 році — учасник Революції гідності (м. Харків).

Полевич Олег Вадимович

2019-10-25T14:28:55Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Полевич Олег Вадимович''' (2 січня 1947 року, м. Мерефа Харківської області) — географ, кан...

'''Полевич Олег Вадимович''' (2 січня 1947 року, м. Мерефа Харківської області) — географ, кандидат технічних наук, заступник декана з наукової та інноваційної роботи факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1970 році закінчив Воронезький університет Ленінського комсомолу, отримавши спеціальність «фізик народного господарства». У 1987 році за результатами експедиційних досліджень світового океану захистив дисертацію за спеціальністю «Охорона навколишнього середовища».

З 1977 року працює у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна на посаді старшого наукового співробітника, з 1993 року — заступником декана з наукової та інноваційної роботи факультету геології, географії, рекреації і туризму.

З 2010 року — доцент кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: охорона навколишнього середовища, технічні засоби контролю за навколишнім середовищем, соціально-економічні аспекти природокористування, океанологія.

Автор понад 110 наукових друкованих праць, з них 18 патентованих виробів. Брав участь у 4 міжнародних експедиціях з проблем світового океану.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси «Охорона праці та безпека життєдіяльності в галузі», «Основи охорони праці», «Науково-дослідний практикум по суспільної географії».

Нємець Людмила Миколаївна

2019-10-25T14:23:54Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Нємець Людмила Миколаївна''' (20 травня 1948 року, с. Дівички Київської області) — українс...

'''Нємець Людмила Миколаївна''' (20 травня 1948 року, с. Дівички Київської області) — український географ, доктор географічних наук, професор, відмінник освіти України, завідувач кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології географії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1974 році закінчила геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького.

Працювала вчителем географії (1974–1982 рр.), інспектором РайВНО (1982–1983 рр.), викладачем кафедри фізичної географії ХДУ імені О. М. Горького (1983–1986 рр.), методистом спортивної школи в м. Новий Уренгой (1986–1992 рр.), а з 1994 року — науковим співробітником кафедри геоекології та конструктивної географії ХДУ імені О. М. Горького

У 1995 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Конструктивно-географічна основа безперервної екологічної освіти та виховання особистості», а у 2004 році — докторську дисертацію на тему «Соціально-географічні основи стратегії переходу України на модель стійкого розвитку».

З 1995 року — доцент, з 2004 року — професор, а з 2006 року — завідувач кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: теорія і методологія географічних досліджень, стійкий розвиток та глобальні проблеми людства, методологія соціальної географії, територіальне планування та регіональне управління, туристично-рекреаційні ресурси України та світу, географічна освіта.

Розробила і обгрунтувала модель переходу України на стратегію стійкого розвитку, поглибила теорію соціальної географії, уточнила об’єкт і предмет соціальної географії, обгрунтувала її нові функції, розробила соціально-географічну концептуальну основу конструктивної схеми управління соціогеопроцесом, запропоновано ноосферну парадигму освіти у галузі навколишнього середовища, виявлено часово-просторові особливості соціогеопроцесу в регіонах України, визначила перспективні напрями переходу України на модель стійкого розвитку.

Автор понад 200 наукових публікацій , 7 монографій, 6 навчальних посібників.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси «Туристсько-рекреаційні ресурси світу», «Науковий семінар з питань туристсько-рекреаційних досліджень», «Регіональні проблеми стійкого розвитку», «Науково-дослідницький практикум з суспільної географії

== Почесні відзнаки ==
Нагороджена знаком «Відмінник освіти України».

У 2008 році за вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки і освіти, підготовку висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів та високий професіоналізм нагороджена грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом»,

У 2015 році — нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня за значний особистий внесок у соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній розвиток України, вагомі професійні здобутки та самовіддане служіння українському народові.

Нємець Костянтин Аркадійович

2019-10-25T14:22:34Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Нємець Костянтин Аркадійович''' (16 січня 1948 року, м. Городниця Житомирської області) —...

'''Нємець Костянтин Аркадійович''' (16 січня 1948 року, м. Городниця Житомирської області) — гідрогеолог, доктор географічних наук, професор, відмінник освіти, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, почесний доктор Ужгородського національного університету.

== Біографія ==
У 1965 році закінчив зі срібною медаллю середню школу в м. Снігурівка Миколаївської області. У 1970 році — геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького.

У 1970–1972 рр. працював інженером Інституту «ПівденДІПРОцемент».

У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження фільтраційної неоднорідності тріщинуватих порід у зоні гіпергенезу методом математичного моделювання (на прикладі верхньокрейдяного водоносного горизонту верхньої частини басейну Сіверського Дінця).

1986–1991 рр. — начальник геологічної служби, головний геолог НГДУ, начальник лабораторії промислової геофізики, старший науковий співробітник у районах Крайньої Півночі.

1992-1994 — провідний спеціаліст гідрогеологічного відділу ВО «Укрекогеобуд» (Харків). У 2006 році захистив докторську дисертацію на тему «Суспільно-географічні основи інформаційного розвитку соціогеосистем».

З 1883 по 1986 рік та з 1995 по 2010 рік — декан геолого-географічного факультету; з 1984 по 1986 рік та з 1995 по 2011 рік – завідувач кафедри гідрогеології геолого-географічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Напрямки наукової діяльності: теорія та методологія географічної науки, інформаційна географія, системний аналіз у суспільній географії, моделювання та складання програм обробки геоінформації, методологія дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів, управління соціогеосистемами, моніторинг та управління територіями, проблеми освіти.

Запропонував оригінальні методики моделювання геофільтраційних процесів, методи аналізу і оптимізації понятійно-термінологічного апарату в науках про Землю. Розробив методологічні підходи до моделювання інформаційних процесів у соціогеосистемах, прогнозування і управління соціогеосистемами, запропонував критерії якості управління соціогеосистемами. Розробив унікальну методику аналізу соціально-географічного процесу в регіонах України, обгрунтував інформаційну концепцію взаємодії суспільства і природи.

Член експертної ради ВАК України, член спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Член редакційних колегій трьох наукових збірників, голова редакційної колегії «Вісника ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія. Геологія. Географія. Екологія».

Автор і співавтор понад 150 наукових праць, 10 монографій, 5 навчальних посібників.

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси «Теорія і методологія географічної освіти», «Статистичні методи і обробка геоінформації», «Просторовий та системний аналіз в суспільній географії», «Практикум: Сучасні технології наукових досліджень».

== Почесні відзнаки ==
Почесна грамота МОН України (2003),

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005),

Нагороджений нагрудним знаком «Петро Могила» (2008)

Заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ()

Матвєєв Андрій В’ячеславович

2019-10-25T14:20:14Z

Дар’я Долімбаєва:

'''Матвєєв Андрій В’ячеславович''' (10 вересня 1973 року) — український геолог, кандидат геологічних наук, доцент, завідувач кафедри геології факультету геології, геогрфаії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1996 році закінчив геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені М. Горького з червоним дипломом за фахом «Геологічна зйомка, пошуки і розвідка корисних копалин», а у 2001 році — аспірантуру на кафедрі геології та захистив дисертацію на тему «Вапняний нанопланктон на межі крейди і палеогену Східного Перитетиса».

З 1999 року на викладацькій роботі. З 2015 році — завідувач кафедри геології факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: палеонтологія, мікропалеонтологія, стратиграфія мезокайнозою, геологія Гірського Криму, геохімічні пошуки вуглеводнів, спелеологія, карстознавство.

Автор понад 40 робіт у галузі палеонтології і геохімічної розвідки нафтогазоносних площ. Володар гранту Фонду фундаментальних досліджень НАН України «Нанопланктон верхньої юри Гірського Криму».

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси «Загальна і польова геологія», «Мікропалеонтологія», «Геотектоніка», «Загальна стратиграфія», «Математичні методи в геології», «Розробка родовищ твердих корисних копалин», «Регіональна геологія України».

Керує навчальним практиками із загальної геології і розвідувального буріння.

Матвєєв Андрій В’ячеславович

2019-10-25T14:19:54Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Матвєєв Андрій В’ячеславович''' (10 вересня 1973 року -----) — український геолог, кандидат...

'''Матвєєв Андрій В’ячеславович''' (10 вересня 1973 року -----) — український геолог, кандидат геологічних наук, доцент, завідувач кафедри геології факультету геології, геогрфаії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1996 році закінчив геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені М. Горького з червоним дипломом за фахом «Геологічна зйомка, пошуки і розвідка корисних копалин», а у 2001 році — аспірантуру на кафедрі геології та захистив дисертацію на тему «Вапняний нанопланктон на межі крейди і палеогену Східного Перитетиса».

З 1999 року на викладацькій роботі. З 2015 році — завідувач кафедри геології факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: палеонтологія, мікропалеонтологія, стратиграфія мезокайнозою, геологія Гірського Криму, геохімічні пошуки вуглеводнів, спелеологія, карстознавство.

Автор понад 40 робіт у галузі палеонтології і геохімічної розвідки нафтогазоносних площ. Володар гранту Фонду фундаментальних досліджень НАН України «Нанопланктон верхньої юри Гірського Криму».

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси «Загальна і польова геологія», «Мікропалеонтологія», «Геотектоніка», «Загальна стратиграфія», «Математичні методи в геології», «Розробка родовищ твердих корисних копалин», «Регіональна геологія України».

Керує навчальним практиками із загальної геології і розвідувального буріння.

Лур’є Анатолій Йонович

2019-10-25T14:18:38Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Лур’є Анатолій Йонович''' (15 червня 1938 року, м. Харків) — фахівець у галузі гідрогеолог...

'''Лур’є Анатолій Йонович''' (15 червня 1938 року, м. Харків) — фахівець у галузі гідрогеології, геотермії та контролю якості газу, доктор геолого-мінералогічних наук, професор.

== Біографія ==
У 1962 році закінчив Харківський державний університет імені. О.М. Горького. Трудову діяльність розпочав інженером-гідрогеологом в інституті «ПівденДІПРОруда» (м. Харків). З 1963 працює в Українському науково-дослідному інституті природних газів, де пройшов шлях від інженера до завідувача відділу (1975–2009 рр.). Водночас з 1966 до 1968 року навчався в аспірантурі ІГН АН УРСР (м. Київ), де у 1969 році захистив кандидатську дисертацію. А у 1989 році у ВНДІгазі (м. Москва) захистив докторську дисертацію.

З 1992 року за сумісництвом почав викладати в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, з 2010 року перебуває на постійній роботі в університеті.

На початку 90-их рр. брав участь у підготовці Технічних угод до контрактів на передавання газу з Росії до України. У 1999 році він був призначений керівником Центру з контролю якості газу НАК «Нафтогаз України». Під його керівництвом створена галузева комплексна система контролю якості газу, численні аналітичні та метрологічні методики, низка галузевих і національних стандартів. Протягом 1997–2000 рр. без відриву від основної роботи працював працював експертом Міжнародного газового союзу.

== Наукова діяльність ==
Напрямки наукової діяльності: гідрогеологія, геотермія, термогазодинаміка, методи контролю якості природного газу. Розробив теоретичні основи взаємозв’язку геотемпературного поля з формуванням і розміщенням газових і нафтових родовищ. Під його керівництвом створена галузева комплексна система контролю якості природного газу, розроблені численні нормативні документи, методики, інструкції, а у 70–80-х рр. було проведено комплекс термогазодинамічних досліджень, зокрема й за геологічним напрямом, на газових родовищах Сибіру, Якутії та шельфі Баренцового моря.

У 1989 році організував Всесоюзну науково-технічну конференцію «Термогазодинамічні процеси і системи їх контролю під час розвідки, видобування та транспортування нафти й газу» — «Термогаз-89».

Вчений є заступником головного редактора збірника праць УкрНДІгазу «Питання розвитку газової промисловості України», член редколегії «Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Геологія, географія, екологія», заступник голови технічного комітету Держспоживстандарту України ТК-133 «Газ природний», член Ученої ради УкрНДІгазу та факультету геології, географії, рекреації і туризму Каразінського університету, голова спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій.

Автор і співавтор понад 200 друкованих праць, зокрема трьох монографій, навчальних посібників, 5 винаходів і патентів, а також науково-популярних видань з історії газової промисловості, водних ресурсів, краєзнавства.

== Навчальна діяльність ==
Викладає курси: «Геотермія родовищ нафти і газу», «Історія та методологія гідрогеології», «Науково-дослідницький практикум в гідрогеології», «Науково-дослідницька практика», «Ресурси питних підземних вод», «Гідрогеотермія», «Динаміка підземних вод», «Інженерні споруди».

== Громадська діяльність ==
Був експертом з якості газу Міжнародного газового союзу (1997–2000 рр.).

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений почесною відзнакою НАК «Нафтогаз України».

Почесний працівник АТ «Укргазпром», ДК «Укргазвидобування».

Костріков Сергій Васильович

2019-10-25T14:17:03Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Костріков Сергій Васильович''' (5 лютого 1956 року, м. Арциз Одеської області) — українськ...

'''Костріков Сергій Васильович''' (5 лютого 1956 року, м. Арциз Одеської області) — український географ, доктор географічних наук, професор, професор кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Біографія ==
У 1979 році закінчив з відзнакою геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького.

Кілька років працював вчителем географії в середній школі.

З 1984 року працює в університеті — інженером, молодшим науковим співробітником і науковим співробітником кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи.

У 1992 році захистив кандидатську дисертацію «Структурна мережа флювіального рельєфу, її роль та індикаційне значення у функціонуванні водно-грунтового середовища переносу».

У 2000 році отримав спільний ступінь магістра Центрально-Європейського та Манчестерського університетів в галузі науки про довкілля та інвайронментальної політики.

Із 2003 року працює за сумісництвом головним науковим співробітником Українського представництва компанії Ambercore Software Inc. (Канада).

У січні 2007 року в Інституті географії НАН України захистив докторську дисертацію на тему «Флювіальні геоморфосистеми: геоінформаційне моделювання водозбірної організації флювіального рельєфу».

У 2001–2002 рр. та у 2007 році працював викладачем-відвідувачем в університетах США та Великої Британії, зокрема на Факультеті географії університету Ратгерса (м. Нью-Брансвік, США), в Коледжі Святого Іоанна Університету Оксфорда (м. Оксфорд, Велика Британія).

З 1992 року працював старшим науковим співробітником, з 1996–2008 рр. — доцентом, з червня 2011 року працює на посаді професора кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: флювіальна геоморфологія, геоінформаційне моделювання, розробка геоінформаційних платформ та модулів, інформаційні технології в територіальному менеджменті, урбаністичні дослідження через ГІС.

Зробив теоретико-методологічне і методичне обгрунтування, виконав практичну реалізацію й апробацію геоінформаційного моделювання водозбірних басейнів. Поглибив теорію флювіального рельєфоутворення. Побудував теорію просторового гідролого-геоморфологічного аналізу. На рівні світових аналогів розробив авторське програмне забезпечення для моделювання річкових і яружно-балкових водозборів.

Член редколегії журналу «Часопис», член двох спеціалізовних рад при ХНУ імені В. Н. Каразіна.

Нагороджений Грамотою Держдепартаменту США за успішне викладацьке стажування в Університеті Ратгерса (2002 рік).

Автор понад 80 наукових праць, зокрема однієї колективної монографії (видана в США у 2005 році), однієї монографії у співавторстві, одного електронного навчального посібника одноосібного, двох навчальних посібників у співавторстві.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси: «Інформатика з основами геоінформатики», «Географічні інформаційні системи», «Інформаційні технології в територіальному менеджменті».

Кобилін Павло Олексійович

2019-10-25T14:15:17Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Кобилін Павло Олексійович''' (16 січня 1990 року, м. Харків) — український географ, завідув...

'''Кобилін Павло Олексійович''' (16 січня 1990 року, м. Харків) — український географ, завідувач навчальної лабораторії соціально-економічних і інформаційних технологій кафедри, старший викладач кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Біографія ==
З 2007 року навчався на геолого-географічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, якій у 2012 році закінчив з відзнакою та здобув кваліфікацію магістра економічної та соціальної географії.

У 2012–2014 рр. навчався у аспірантурі при кафедрі соціально-економічної географії і регіонознавства геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

У 2014–2015 рр. працював вчителем географії Харківської ЗОШ № 146.

З 2015 року — завідувач навчальної лабораторії соціально-економічних і інформаційних технологій, старший викладач кафедри.

Працює над кандидатською дисертацією на тему «Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області».

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: географія соціальної інфраструктури, географія торгівлі, географія Харківської області.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси: «Статистичні методи і обробка геоінформації», «Комп’ютерні технології в суспільній географії (практикум)», «Семінар з проблем регіонального розвитку».

Клименко Валентина Григорівна

2019-10-25T14:11:09Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Клименко Валентина Григорівна''' ( ) — український географ, доцент кафедри фізичної ге...

'''Клименко Валентина Григорівна''' ( ) — український географ, доцент кафедри фізичної географії та картографії факультету геології, географії, рекреації та туризму, заступник декана з навчально-методичної роботи факультету геології, географії, рекреації та туризму.

== Біографія ==
У 1976 році закінчила геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені Горького. Після закінчення працювала на кафедрі фізичної географії та картографії спочатку лаборантом, а згодом завідувачем лабораторії фізичної географії та гідрометеорології. У 1999 році була обрана старшим викладачем. З 2007 року — доцент кафедри фізичної географії та картографії. З 2005 року призначена заступником декана геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Наукова діяльність ==
Досліджує гідролого-екологічні особливості оцінки поверхневих вод басейну річки Сіверський Донець (в межах Харківської області). Опублікувала 36 наукових робіт.

Автор 36 наукових робіт.

== Навчальна діяльність ==
Викладає лекційні та практичні заняття з курсів «Загальна гідрологія», «Основи океанології», «Фізична географія України» (лекції), «Екологічна оцінка природних ресурсів», «Гідрологія України».

Також керує практикою студентів 1 курсу та дипломними роботами студентів.

Жемеров Олександр Олегович

2019-10-25T11:34:17Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Жемеров Олександр Олегович''' (28 жовтня 1948 року, м. Макіївка Донецької області) — украї...

'''Жемеров Олександр Олегович''' (28 жовтня 1948 року, м. Макіївка Донецької області) — український географ, кандидат географічних наук, професор, голова навчально-методичної комісії факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1955–1963 рр. навчався у Макіївських школах № 5 та № 22, а у 1963–1966 рр. — у Київській фізико-математичній школі при Київському державному університеті, яку закінчив за спеціальністю «математик-програміст».

У 1966–1971 рр. — студент геолого-географічного факультету Харківського державного університету, який закінчив за спеціальністю «географія» і одержав кваліфікацію «географ, викладач географії».

З 1971 до 1976 року працював за направленням учителем географії у Макіївській ЗОШ № 42.

У липні 1976 року був обраний за конкурсом викладачем, потім старшим викладачем кафедри фізичної географії та картографії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, де працює й нині.

У 1983–1986 рр. навчався в очній аспірантурі, яку відмінно закінчив і захистив кандидатську дисертацію за темою «Викопний сеноманський рельєф півночі Західного Сибіру та його аналіз для оптимізації розробки газових родовищ (на прикладі Медвежого)». Після аспірантури продовжив працювати на тій же кафедрі на посаді доцента. У 1991 році йому присвоєно вчене звання доцента. З 2007 року обіймає посаду професора.

== Наукова діяльність ==
Автор понад 130 наукових та науково-методичних праць, із них понад 30 навчальних посібників для студентів, учителів географії та учнів шкіл.

9 навчальних посібників мають гриф Міністерства освіти і науки України.

Є рецензентом численних шкільних навчально-методичних і дидактичних посібників з географії та шкільних атласів, що видавалися в Україні, Росії, Білорусі. На замовлення Міністерства освіти і науки України брав участь у рецензуванні двох альтернативних проектів Стандарту шкільної географічної освіти.

Як заступник голови оргкомітету брав участь в організації і проведенні у Харкові щорічних міжнародних науково-методичних семінарів з проблем безперервної географічної і картографічної освіти.

Входить до редколегії наукового збірника «Проблеми безперервної географічної освіти і картографії», який визнаний ВАК України фаховим виданням. Брав участь у редагуванні восьми випусків цього наукового збірника, а також 10 збірників матеріалів міжнародних семінарів.

За останні вісім років як делегат і доповідач брав участь у роботі трьох з’їздів Українського географічного товариства та багатьох наукових конференціях і семінарах (у Києві, Мінську, Брянську, Харкові), де зробив понад 20 доповідей за темою дисертації.

Щорічно робив наукові доповіді на кафедральних семінарах, присвячених пам’яті Г. П. Дубинського.

Постійно бере участь у складанні відгуків на 10–15 авторефератів на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, які надходять зі спецрад України, Росії, Білорусі, Казахстану, Азербайджану та інших країн СНД.

== Навчальна діяльність ==
Виховну роботу зі студентами проводить під час навчальних, педагогічних і виробничих практик

Викладає низку дисциплін (на денному і заочному відділеннях): «Ландшафтознавство», «Основи викладання географії», на заочному відділенні — «Фізичну географію материків і океанів», «Загальне землезнавство»), а також і спецкурсів: «Геоморфологія України», «Географія Харківської області», «Прикладна ландшафтна екологія», «Педагогічні технології вищої школи», «Географічні олімпіади і конкурси» та інші.

Здійснює на кафедрі керівництво навчальною професійно орієнтованою практикою, виробничою практикою, а на факультеті — усіма видами педагогічних практик.

Є членом державної екзаменаційної комісії, керує дипломними роботами (у середньому 5–6 робіт на рік) і науково-дослідними роботами студентів (до 10 студентів 2–5 курсів).

== Громадська діяльність ==
Виконує значну громадську роботу, зокрема входить до складу Науково-методичної ради університету, Вченої ради факультету геології, географії, рекреації та туризму, є головою навчально-методичної комісії факультету геології, географії, рекреації та туризму.

Упродовж останніх 8 років працював ученим секретарем спеціалізованої ради Д 64.051.04 зі спеціальності 11.00.11 «Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів».

На кафедрі є заступником завідувача з наукових питань, відповідальним за зв’язок зі школами, науковим керівником творчого студентського об’єднання «Учитель», куратором групи студентів-географів 5 курсу.

Щорічно бере участь у проведенні «Днів відкритих дверей», батьківських зборів студентів кафедри. Профорієнтаційну роботу проводить під час проведення занять у школі «Абітурієнт», яка працює при Обласній станції юних туристів, викладання спецкурсів у ліцеї № 149, гімназіях № 45, 47, 89, ЗОШ № 129 м. Харків, під час учнівських олімпіад і засідань секцій Малої академії наук, на курсах учителів географії тощо.

Здійснює науково-методичне керівництво Харківським регіональним і університетським центром безперервної географічної освіти та методики викладання географічних дисциплін, філіалами кафедри при Харківській обласній станції юних туристів і Новомерчицькій загальноосвітній школі (спільна розробка навчальних планів і програм, рецензування програм і методичних посібників, розроблених у філіалах, участь у роботі обласних семінарів та в інших заходах тощо).

Упродовж 20-ти років — голова журі Харківської обласної учнівської олімпіади з географії, у 1993–2006 рр. — член журі Всеукраїнської олімпіади учнів з географії.

Також був членом журі усіх обласних конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук.

Щорічно на курсах підвищення кваліфікації вчителів географії у Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти читає до 30–40 лекцій. Брав безпосередню участь у реалізації угоди про творче співробітництво між Каразінським університетом та Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Зокрема надавалася допомога цьому інститутові (як ланці післядипломної освіти) у складанні навчальних планів і програм, у проведенні занять на курсах перепідготовки вчителів географії різних категорій.

Голіков Артур Павлович

2019-10-25T11:32:08Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Голіков Артур Павлович''' (8 грудня 1937 року, м. Брянськ) — український географ, доктор ге...

'''Голіков Артур Павлович''' (8 грудня 1937 року, м. Брянськ) — український географ, доктор географічних наук, професор, академік АН ВШ України, завідувач кафедри фізичної географії та картографії факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, заслужений працівник освіти України ( 2008 рік), заслужений діяч науки і техніки України (2009 рік).

== Біографія ==
У 1961 році закінчив геолого-географічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького.

З 1969 по 1972 рік навчався в аспірантурі МДУ імені М. В. Ломоносова.

У 1972 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Водохозяйственное районирование индустриального Северо-Востока Украины».

У 1961 році закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького, де й працює від 1966 року: на посаді завідуючого кафедрою економічної географії (1973–1998 рр.), кафедрою міжнародних економічних відносин, країнознавства і туризму, водночас заступником директора з наукової роботи НДІ регіональної політики при Харківському університеті.

У 1984 році отримав ступінь доктора географічних наук (захистив докторську дисертацію за темою «Територіальна організація водного господарства СРСР»), звання професора — у 1985 році.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: регіоналістика, математичні методи в просторовому аналізі соціально-економічних явищ, територіальна організація продуктивних сил і міжнародних торгівельно-економічних відносин, водо-господарська проблема.

Один з авторів сучасної схеми економічного районування України.

Обгрунтував концептуальні засади стратегії економічного розвитку Харківського регіону. Окремі положення регіональної економічної політики увійшли до складу Концепції регіонального розвитку України.

Застосовував лінійне програмування для визначення зон єдиного водокористування з територіальним перерозподілом водних ресурсів СРСР.

Обгрунтував систему міжнародного поділу праці з урахуванням природно-ресурсного потенціалу країн світу та їхньої народно-господарської спеціалізації.

Ініціатор створення Першого українсько-російського єврорегіону «Слобожанщина».

Член 2 спеціалізованих Учених рад у ХДАМГ та ХНУ імені В. Н. Каразіна.

Член редколегій журналів «Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Сер. Економічна», «Регіон: стратегія і пріоритети».

Опублікував понад 200 наукових праць, зокрема 8 монографій (2 індивідуальні та 6 у співавторстві), 1 підручник, 21 навчальний посібник (зокрема 9 — із грифом МОН України).

== Почесні відзнаки ==
Має Подяку Кабінету Міністрів України (1999 рік), Диплом 1 ступеня лауреата університетського конкурсу (2003 рік), Почесну грамоту Кабінету Міністрів України (2004 рік).

Вірченко Павло Анатолійович

2019-10-25T11:30:23Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Вірченко Павло Анатолійович''' (13 вересня 1969 року, м. Кремінна Луганської області) — ге...

'''Вірченко Павло Анатолійович''' (13 вересня 1969 року, м. Кремінна Луганської області) — географ, кандидат географічних наук, доцент кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства факультету геології, географії, рекреації і туризму, відмінник освіти України, заступник декана з виховної роботи факультету геології, географії, рекреації і туризму, координатор з міжнародної роботи.

== Біографія ==
У 1990 році закінчив природничий факультет Луганського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, а у 2006 році — магістратуру цього ж університету за спеціальністю «географ, викладач географії».

До 2006 року працював учителем географії Кремінської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 Луганської області.

У 2006 році став переможцем обласного конкурсу «Учитель року» у номінації «Географія» та переможцем обласного суперфіналу конкурсу професійної майстерності «Учитель року–2006».

З 2006 року — аспірант кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та за сумісництвом — старший викладач цієї ж кафедри.

У 2010 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Економічна та соціальна географія» на тему «Просторова організація системи освіти регіону (на прикладі Харківської області)».

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси'':'' географія освіти, економічна і соціальна географія України та світу, географія транспорту, географія туризму.

== Навчальна діяльність ==
Викладає навчальні курси «Економічна і соціальна географія України»,, «Суспільно-географічне районування України», «Географічне країнознавство», «Регіональна економічна і соціальна географія».

== Почесні відзнаки ==
Нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Відмінник освіти», грамотами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та обласного управління освіти і науки Луганської обласної адміністрації.

Височанський Іларіон Володимирович

2019-10-25T11:25:10Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Височанський Іларіон Володимирович''' (11 квітня 1935 року, ----) — український геолог, докт...

'''Височанський Іларіон Володимирович''' (11 квітня 1935 року, ----) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор кафедри геології факультету геології, географії, рекреації і туризму.

== Біографія ==
У 1957 році закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Геологія і розвідка нафтових і газових родовищ та отримав кваліфікацію гірничного інженера-геолога.

За розподілом був направлений на роботу в трест «Укрнафтогазрозвідка» (згодом «Харківнрафтогазрозвідка»), де працював геологом, старшим геологом — керівником тематичної групи.

У 1975 році захистив кандидатську дисертацію «Геологія і умови формування газових родовищ на сходній частині Гринківсько-Степновської антикленальної зони південного-сходу ДДЗ».

У 1974–1980 рр. очолював колектив Комплексної тематичної партії тресту «Харківнафтогазрозвідка», багатогранна діяльність якого сприяла високоефективній роботі тресту у відкритті багатьох родовищ нафти та газу.

У 1995 році захистив докторську дисертацію на тему «Структури пастки нафти і газу платформених регіонів (на прикладі ДДЗ)».

Протягом 1988–1999 навчального року викладав за сумісництвом у Харківському університеті на посадах викладача та професора провідний університетський курс «Пошуки і розвідка нафтових і газових родовищ».

З 2000 року працює в тематичній партії БУ «Укрбургаз» на посаді провідного геолога, з 2005 року начальником відділу надрокористування, перспективних напрямків та розробки планів ГРР геолого-тематичного центру управління ДК «Укргазвидобування».

== Наукова діяльність ==
Розробив наукову концепцію оцінки перспектив нафтогазоносності та напрямків робіт у північній і південній крайових зонах ДДЗ.

За період роботи в системі «Укргаз-видобування» опублікував понад 30 статей, а також взяв участь у написанні розділів до 2-х монографій, виконав рецензування п’яти науково-дослідних звітів і трьох підручників.

== Навчальна діяльність ==
Викладає курс «Нафтогазові провінції світу».

Борисенко Катерина Борисівна

2019-10-25T11:23:05Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Борисенко Катерина Борисівна''' (17 березня 1984 року, смт Нова Водолага Харківської обла...

'''Борисенко Катерина Борисівна''' (17 березня 1984 року, смт Нова Водолага Харківської області) — український географ, завідувач навчальної лабораторії фізичної географії, геоекології та методики викладання географічних дисциплін імені професора Г. П. Дубинського, старший викладач за сумісництвом кафедри фізичної географії та картографії факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

== Біографія ==
З 1990 по 2001 рік навчалася в Нововодолазькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1. З 1990 по 1999 рік — в дитячій юнацькій школі мистецтв. Після закінчення отримала атестат з відзнакою.

З 2001 року — студентка кафедри фізичної географії та картографії геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Після закінчення ІV курсу отримала диплом з відзнакою. Письмова кваліфікаційна робота написана на тему «Картографування криміногенної ситуації (на прикладі м. Харкова).

У 2006 році закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна за фахом магістра географії, викладача та отримала диплом магістра з відзнакою. Захистила письмову кваліфікаційну роботу на тему «Картографування наркотичної залежності населення (на прикладі м. Харкова)». Була рекомендована до аспірантури.

З серпня 2006 року прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри фізичної географії та картографії. З 2007 року переведена на посаду завідувача лабораторії фізичної географії та геоекології кафедри фізичної географії та картографії.

З 2009 року працює старшим викладачем кафедри фізичної географії та картографії факультету геології, географії, рекреації і туризму за сумісництвом.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: картографування, географічна освіта.

== Навчальна діяльність ==
Викладає практичні та лабораторні заняття з курсів «Фізична географія України» та «Загальна гідрологія».

Є керівником природничої навчально-наукової практики, яка проводиться на навчально-науковій базі «Гайдари» в с. Гайдари Зміївського району Харківської області для студентів першого курсу, а також керівником навчальної професійно-орієнтованої практики, яка проводиться у Прикарпатті, Українських Карпатах, Молдові, Придністров’ї і Криму для студентів другого курсу.

Керує дипломними кваліфікаційними роботами студентів та виробничими практиками.

Шкорбатов Юрій Георгійович

2019-10-25T11:19:54Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Шкорбатов Юрій Георгійович''' (13 серпня 1955 року, м. Харків) — український біолог, доктор...

'''Шкорбатов Юрій Георгійович''' (13 серпня 1955 року, м. Харків) — український біолог, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділом генетики Науково-дослідного інституту біології; професор кафедри мікології та фітоімунології біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1978 році закінчив біологічний факультет Харківського державного університету. Протягом 1978–1982 років навчався в аспірантурі університету.

У 1987 році захистив кандидатську дисертацію «Електрокінетичні властивості клітинних ядер і хроматина у зв'язку з генетичними розбіжностями, функціональним станом клітин і зовнішніми впливами», у 2005 році — докторську дисертацію «Структурні та електрокінетичні властивості ядер клітин букального епітелію людини у зв’язку з дією фізико-хімічних факторів та зміною функціонального стану організму».

З 1978 по 1995 роки працює в інституті біології Харківського державного університету: старший науковий співробітник.

З 2006 року по теперішній час — завідувач відділу генетики.

З 1996 року — доцент, з 2007 року й по теперішній час — професор кафедри молекулярної біології та біотехнології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, з 2008 року — кафедри фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних систем, з 2009 року — кафедри екологічної безпеки та екологічної освіти за сумісництвом.

== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси: дослідження клітинних механізмів відповіді на дію зовнішніх чинників, зокрема електромагнітних факторів і важких металів та дію стресових факторів на організм людини; питання біоінформатики, пов’язані з регуляцією генної активності.

Дослідив вплив зовнішніх фізичних і хімічних факторів і факторів внутрішнього середовища організму на ступінь компактизації хроматину та електронегативність клітинних ядер. Як експериментальний об’єкт було досліджено клітини букального епітелію людини, а також клітини рослин. Встановив вплив хімічних факторів: адреналіну, норадреналіну, гідрокортизону, мелатоніну, інсуліну, актиноміцину Д, циклогексиміду; а також вплив фізичних факторів: ультрафіолетового, лазерного, мікрохвильового випромінювання та електричних полів на ступінь компактизації хроматину та електронегативність клітинних ядер людини. Встановлено вплив на клітинне ядро змін у стані організму людини, які пов’язані з фізичними навантаженнями, циркадним ритмом та процесом старіння. На основі отриманих даних зробив висновок, що зміни електричного заряду ядра пов’язані зі станом хроматину та беруть участь у процесі регуляції функціональної активності генома в цілому.

Автор більш ніж 250 наукових робіт, двох методичних посібників, 5 патентів і авторських свідоцтвю.

1978 рік — член товариства генетиків і селекціонерів України імені М. І. Вавілова.

2000 рік — член Українського біофізичного товариства.

2004 рік — член Українського товариства клітинних біологів.

Утєвський Сергій Юрійович

2019-10-25T11:18:23Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Утєвський Сергій Юрійович''' (6 травня 1967 року, м. Харків) — український зоолог, фахівец...

'''Утєвський Сергій Юрійович''' (6 травня 1967 року, м. Харків) — український зоолог, фахівець з п'явок, доктор біологічних наук, професор кафедри зоології та екології біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1991 році закінчив кафедру зоології Харківського державного університету, де відтоді й працює: з 2003 по 2015 роки — асистент, згодом старший викладач і доцент; з 1991 по 2003 роки — інженер кафедри.

1996 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Риб’ячі п’явки (Hirudinea: Piscicolidae) Північного Льодовитого океану та північної частини Тихого океану (морфологія, сиcтематика, паразито-живителеві відношення, географічне поширення)», 2014 року — докторську дисертацію «Закономірності видоутворення і філогенезу п’явок (Hirudinida)».

З лютого 2015 р. — професор кафедри зоології та екології.

30 травня 2017 року затверджений членом Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів України.

== Наукова діяльність ==
Галузь наукових інтересів — систематика та філогенія п'явок та п'явкоподібних.

Член спеціалізованої вченої ради Інституту зоології НАН України.

Автор понад 50 наукових праць, зокрема брав участь у створенні Червоної книги України (2009).

Значна частина статей опубліковані у провідних міжнародних журналах, зокрема таких як «Molecular Phylogenetics and Evolution», «Zoologica Scripta», «Systematic Parasitology» тощо.

Станом на 2017 рік має одні з найвищих наукометричних показників серед зоологів України: індекс Гірша 9 у Scopus (323 цитування, 23 документи) і 12 у Google Scholar (595 цитувань).

Описав кілька нових для науки видів п'явок.

== Навчальна діяльність ==
Веде загальні курси «Консерваційна біологія», «Методологія та організація наукових досліджень», «Зоологічна систематика та філогенетика», «Медична біологія (англійською мовою)», «Популяційна біологія»

== Громадська діяльність ==
У 2015 році був обраний депутатом Харківської міської ради від «Об'єднання “Самопоміч”».

Страшнюк Володимир Юрійович

2019-10-25T11:15:49Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Страшнюк Володимир Юрійович''' (11 вересня 1961 року, м. Харків) — український біолог, докт...

'''Страшнюк Володимир Юрійович''' (11 вересня 1961 року, м. Харків) — український біолог, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник, професор кафедри генетики та цитології біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1984 році закінчив біологічний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «Біолог. Викладач біології та хімії». Спеціалізувався на кафедрі генетики і цитології.

З 1984 по 1988 роки навчався в аспірантурі при кафедрі генетики і цитології.

У 1988 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Генетика».

У 2003 році присвоєно вчене звання «старший науковий співробітник».

З 1988 році до теперішнього часу працює у відділі генетики Науково-дослідного інституту біології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, з 2014 року обіймає посаду провідного наукового співробітника.

У 2012 році захистив докторську дисертацію «Структурно-функціональні характеристики політенних хромосом і прояви кількісних ознак у Drosophila melanogaster Meig.».

З 2002 до 2013 роки працює на посаді доцента, а з 2013 року — на посаді професора кафедри генетики і цитології біологічного факультету.

== Наукова діяльність ==
Галузь наукових інтересів — цитогенетика дрозофіли, генетика кількісних ознак, генетика розвитку.

Автор понад 90 наукових праць, має 1 авторське свідоцтво, 4 патенти України.

== Навчальна діяльність ==
Веде курс «Основи селекції», спецкурси «Генетика статі» й «Білково-нуклеїнові взаємодії».

Петренко Олександр Юрійович

2019-10-25T11:13:43Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Петренко Олександр Юрійович''' (7 березня 1954 року, м. Харків) — український біолог, лаур...

'''Петренко Олександр Юрійович''' (7 березня 1954 року, м. Харків) — український біолог, лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки (2002), премії Президії НАНУ ім. О.В. Паладіна (1999), премії обласної держадміністрації у галузі медицини ім. І. Мечнікова (2006), доктор біологічних наук, професор кафедри біохімії біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1976 році закінчив біологічний факультет Харківського державного університету та почав працювати в Науково-дослідному інституті біології університету на посаді інженера.

У 1977–1984 роках — молодший науковий співробітник Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

У 1984 році захистив кандидатську дисертацію «Особливості іонного транспорту та окислювального фосфорилювання в мітохондріях печінки після заморожування-відігріву».

У 1985–1993 роках — старший науковий співробітник Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

У 1992 році — запрошений професор кафедри патології Університету Альберта (Канада).

У 1993 році захистив докторську дисертацію «Енергетичний стан та метаболізм ксенобіотиків в ізольованих гепатоцитах».

У 1996 році — провідний науковий співробітник, а з 1999 року й по теперішній час — завідувач відділу біохімії Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

З 1995 року — професор кафедри біофізики, а з 2002 року й дотепер — професор кафедри біохімії Харківського національного університету та завідувач філії цієї ж кафедри при Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

== Наукова діяльність ==
Науковий напрям — кріобіологія, клітинна біологія.

Розробив неферментативний метод виділення гепатоцитів, способи виділення, культивування та кріоконсервування стовбурових клітин. Впровадив ряд препаратів стовбурових клітин в клінічну практику. Виявив, що стовбурові клітини в культурі під впливом індукуючих факторів здатні диференціюватися у заданому напрямку, а після трансплантації проявляють терапевтичний ефект при гепатиті та цирозі печінки, атеросклерозі, алкогольному ураженні та інших системних захворюваннях. Розробляє штучні тканини на базі мезенхімальних стовбурових клітин.

Член двох спеціалізованих рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій.

Член редакційних колегій журналів СRYO-Letters (UK), Проблеми кріобіології.

Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки (2002), премії Президії НАНУ ім. О.В. Паладіна (1999), премії обласної держадміністрації у галузі медицини ім. І. Мечнікова (2006).

Автор понад 300 наукових робіт, серед яких 9 патентів.

Підготував 11 кандидатів наук.

Князева Марина Владиславівна

2019-10-25T11:10:19Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Князева Марина Владиславівна''' (9 травня 1956 року, м. Харків) — український біолог, докт...

'''Князева Марина Владиславівна''' (9 травня 1956 року, м. Харків) — український біолог, доктор біологічних наук, професор кафедри біохімії.

== Біографія ==
У 1979 році закінчила біологічний факультет Харківського державного університету.

З 1980 року працювала старшим лаборантом у Харківському Науково-дослідному інституті медичної радіології, з 1981 року — молодшим співробітником, з 1989 року — провідним співробітником, у 1997–2002 роках — професором кафедри клінічної біохімії і судово-медичної токсикології в Українському інституті удосконалення лікарів.

З 2002 року і по теперішній час — професор кафедри біохімії Харківського національного університету.

У 1988 році захистила кандидатську дисертацію «Особенности вуглеводного обмела в тканях позвоночника при гипокинезии и эмоционально-болевом стрессе» захистила, у 1996 році — докторську дисертацію «Метаболічні аспекти змін у тканинах органів кістково-суглобової та серцево-судинної систем при стресі».

== Наукова діяльність ==
Галузь наукових інтересів — біохімія сполучної тканини.

Вивчала механізм виникнення та розвитку остеохондрозу хребта та взаємозв’язку остеохондрозу з інфарктом міокарда. Розробляє біохімічні засоби діагностування й прогнозування раку яєчників, діагностики розриву аневризму аорти. Спеціалізується з дослідження метаболізму сполучної тканини людини та тварини у нормі та при різних захворюваннях. Вивчає взаємозв’язки кістково-суглобової системи з іншими фізіологічними системами організму.

Член редакційної ради журналів, зокрема «Лабораторна діагностика» (м. Київ).

Приділяє багато уваги проблемі викладання біохімії в медичних вищих навчальних закладах, є переможцем конкурсу Федерації європейських біохімічних товариств (РЕВ5) за роботу з викладання біохімії на медичних факультетах університетів.

Ініціювала створення громадської організації «Нове мислення в медицині» (2001 рік), що працює над розробкою медичних проектів, спрямованих на покращення здоров’я мешканців України (головним чином у галузі онкології), а також пошуком коштів на реалізацію цих проектів.

Автор понад 90 наукових праць, 2 винаходів, 5 патентів. Підготувала 1 кандидата наук.

== Навчальна діяльність ==
Веде навчальні курси: «Біологічна хімія», «Методика викладання у вищій школі».

Клімова Олена Михайлівна

2019-10-25T11:08:00Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Клімова Олена Михайлівна''' (24 січня 1955 року, м. Харків) — український імуногенетик, док...

'''Клімова Олена Михайлівна''' (24 січня 1955 року, м. Харків) — український імуногенетик, доктор біологічних наук, професор кафедри молекулярної біології та біотехнології.

== Біографія ==
У 1975 році закінчила Харківський державний університет, де відтоді й працює.

З 1977 року працює в Інституті загальної та невідкладної хірургії НАМНУ (Харків). З 1990 року — завідувач лабораторії молекулярних і клітинних технологій; з 2004 року — професор кафедри біотехнології й аналітичної хімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

== Наукова діяльність ==
Галузь наукових інтересів — вивчення імунологічних механізмів відповідної реакції організму на стресові впливи в онтогенезі. Розробка клітинних біосенсерів для оцінки токсичних сполук різної природи.

Вивчає ефекти післядії клітинних трансплантатів при невідкладних хірургічних станах, особливості імунітету відповіді при клінічному поліморфізмі міастенії; розробляє клітинний біосенсор для діагностики цитотоксичних чинників у біологічних рідинах.

Автор 200 наукових робіт, 4 патентів.

== Навчальна діяльність ==
Веде курси: «Основи генетичної інженерії», «Молекулярна діагностика».

Жмурко Василь Васильович

2019-10-25T11:05:40Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Жмурко Василь Васильович''' (16 лютого 1949 року, м. Пісочин Харківської області) — україн...

'''Жмурко Василь Васильович''' (16 лютого 1949 року, м. Пісочин Харківської області) — український біолог, голова Харківського відділення Українського товариства фізіологів рослин, член Українського ботанічного товариства, член Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М.І. Вавілова, член Українського біохімічного товариства, доктор біологічних наук, професор, декан біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1972 році закінчив агрономічний факультет Харківського сільськогосподарського інституту імені В. В. Докучаєва.

У 1982 році захистив кандидатську дисертацію «Интенсивность деления клеток в меристемах и активность ферментов в листьях в связи с озимостью и фотопериодической реакцией растений» та здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук.

У 2010 році — доктора біологічних наук, захистивши докторську дисертацію «Фізіолого-біохімічні аспекти фотоперіодичного і яровизаційного контролю розвитку рослин».

У 1989 році — старший науковий співробітник, у 2004 році — доцент, у 2013 році — професор.

== Наукова діяльність ==
Сформулював концепцію системності регуляції розвитку рослин, суть якої полягає в тому, що регуляція розвитку рослин здійснюється комплементарною системою трофічних, фітогормональних, ензиматичних та генетичних процесів.

Голова Харківського відділення Українського товариства фізіологів рослин.

Член редколегії журналів: Вісник Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва. Серія: Біологія; Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Біологія.

Член Українського ботанічного товариства.

Член Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М.І. Вавілова.

Член Українського біохімічного товариства.

Автор понад 150 публікацій, зокрема серед них 3 монографії.

Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій. Працюють під його керівництвом 1 аспірант та 2 здобувачі.

== Навчальна діяльність ==
Читає загальні курси: «Методологія та організація наукових досліджень», «Системність регуляції онтогенезу рослин».

== Почесні відзнаки ==
Медаль «За трудовую доблесть».

Догадіна Тетяна Василівна

2019-10-25T11:02:42Z

Дар’я Долімбаєва: Створена сторінка: '''Догадіна Тетяна Василівна''' (1 червня 1940 року, м. Кіров-обласний Кіровська область Росі...

'''Догадіна Тетяна Василівна''' (1 червня 1940 року, м. Кіров-обласний Кіровська область Російська Федерація) — український учений-ботанік, голова Харківського відділення Українського ботанічного товариства, доктор біологічних наук, професор, виконувач обов’язки завідувача кафедри ботаніки та екології рослин біологічного факультету.

== Біографія ==
У 1965 році закінчила біологічний факультет Харківського державного університету.

У 1970 році захистила кандидатську дисертацію «Альгофлора водоемов очистных сооружений и ее роль в очистке стоков», у 1986 році — докторську дисертацію «Желтозеленые водоросли СССР: флора, систематика, зволюция, филогения».

З 1961 року працює в Харківському державному університеті на кафедрі органічної хімії старшим препаратором, з 1964 року — на кафедрі ботаніки, обіймаючи посади лаборанта, завідуючого лабораторією, асистента, доцента, професора.

З 1988 року — завідувач кафедри ботаніки.

== Наукова діяльність ==
Науковий напрям — ботаніка (систематика, флористика та екологія водоростей).

Спеціаліст у галузі систематики, еволюції, філогенії, екології водоростей. Виявила видовий склад водоростей у водоймах різного типу та генезису; вивчила роль водоростей в очищенні стічних і забруднених вод. Уперше у світовій гідробіології визначила повний склад водоростей стічних вод, що дало можливість виділяти в культуру відповідні види водоростей з подальшим їх використанням у промислових умовах. Довела активну роль багатьох видів водоростей у процесах самоочищення. Розробила систему жовтозелених водоростей України з виданням відповідного визначника водоростей.

Член спеціалізованої ради (1991–1994 роки).

Член редколегій «Альгологія», «Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія. Біологія», «Вісник ХНАУ. Біологія».

Член Координаційної ради з проблем ботаніки і мікології.

Віце-президент Українського біохімічного товариства, голова Харківського відділу товариства, очолює Харківську альгологічну школу В. М. Арнольді.

Готує кадри альгологів для зарубіжних країн і України.

Є співавтором монографії «Разнообразие водорослей Украины».

Автор понад 180 публікацій, у тому числі 7 монографій, 11 навчальних посібників. Підготувала 4 кандидатів наук, 1 доктора.

== Навчальна діяльність ==
Веде загальні курси: «Ботаніка», розділ «Нижчі рослини»; «Методологія та організація наукових досліджень»; «Методика викладання у вищій школі».

== Почесні відзнаки ==
«Відмінник освіти України» (2000 р.);

Почесна грамота виконкому Харківської міської ради (2000 р.).