Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
| Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна | |
| Каразінський університет | |
 | |
| Тип | університет |
| Девіз | Cognoscere, Docere, Erudire |
| Дата заснування | 1804 |
| Студентів | 16045 |
| Аспірантів | 249 |
| Кандидатів наук, доцентів | 1203 |
| Докторів наук, професорів | 420 |
| Працівників | 4565 |
| Приналежність | Міністерство освіти і науки України |
| Ректор | Тетяна Кагановська |
| Адреса | 61022, м. Харків, майдан Свободи 4 |
| Веб-сайт | http://univer.kharkov.ua |
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна — один із найстаріших університетів Східної Європи, провідний науковий та навчальний заклад України з понад 210-річною історією. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітника В. Н. Каразіна, згідно з грамотою Олександра І.
Університет має 20 факультетів та 2 навчально-наукових інститути, 138 кафедр, які готують фахівців за 199 освітніми програмами, 4 науково-дослідні інститути.
На факультетах, в навчально-науковому інституті міжнародної освіти, у центрі довузівської підготовки навчається близько 16 тисяч студентів та слухачів, 249 аспірантів, працює понад 2450 наукових та науково-педагогічних працівників, серед яких 420 докторів наук, професорів та понад 1200 кандидатів наук, доцентів.
Становлення Харкова як крупного промислового, наукового, культурного центру відбулося завдяки діяльності університету. Багато вулиць міста названо на честь професорів, науковців, вихованців університету. Наразі університет має вагомий авторитет як в Україні, так і за її межами, про що свідчать почесні звання, премії, нагороди його науковців і випускників, плідне наукове співробітництво з закладами вищої освіти та науковими установами країн усіх континентів світу.
Зміст
- 1 Історія
- 2 Університетський простір
- 2.1 Будівлі
- 2.1.1 Перша будівля Харківського університету (палац губернатора)
- 2.1.2 Будівля університетської бібліотеки
- 2.1.3 Будівля університетського храму, бібліотеки та обсерваторії
- 2.1.4 Будівля юридичного факультету
- 2.1.5 Головний корпус університету
- 2.1.6 Північний корпус університету
- 2.1.7 Астрономічна обсерваторія
- 2.2 Музейний комплекс
- 2.3 Арт-об’єкти
- 2.4 Спортивні установи
- 2.5 Парки
- 2.6 Пам’ятки
- 2.1 Будівлі
- 3 Структура та організація
- 4 Академічний профіль
- 5 Студентське життя
- 6 Знакові постаті
- 7 Посилання
Історія
Перша відома документальна згадка про ідею відкриття університету у Харкові — лист В. Н. Каразіна до харківського священика Василя Фотієва датується 1802 роком.
У 1803 році відбулося ухвалення спеціального законодавчого акту про базові основи нової системи освіти Російської імперії — «Попередні правила народної освіти», в якому заявлялося про намір Уряду створити новий університет у Харкові.
Засновано Харківський університет у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітника В. Н. Каразіна, згідно з грамотою Олександра І. Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року.
Університет причетний до історії українського національного відродження ХІХ–ХХ століть, відіграв провідну роль у становленні модерної української культури, перетворенні Харкова на інтелектуальний, промисловий і культурний центр. Історія Харківського національного університету є невіддільною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. З ним пов’язані імена таких усесвітньо відомих учених, науковців та просвітників, як П. Гулак-Артемовський, О. Ляпунов, М. Костомаров, М. Барабашов, М. Бекетов, Д. Багалій, А. Краснов, М. Остроградський, В. Стеклов, О. Потебня, О. Погорєлов та інших.
Два сторіччя історії сформували місію університету «Пізнавати. Навчати. Просвіщати».
Харківський університет єдиний в Україні, де навчалися і працювали три лауреати Нобелівської премії — біолог Ілля Мечников, економіст Семен Кузнець, фізик Лев Ландау. Почесними членами та почесними докторами університету в різні часи обрано визначних діячів науки та культури різних країн: Йоганна Вольфганга фон Гете та Олександра Гумбольдта, Івана Франка й Льва Толстого, Петра Семенова-Тянь-Шанського та інших.
Серед почесних докторів університету — перший президент України Михайло Грушевський.
З університетом пов’язане видання перших вітчизняних газет і часописів, створення перших наукових товариств.
За роки існування університет закінчили понад 200 тисяч осіб. Імена вихованців університету увічнені в географічних назвах, назвах космічних об’єктів, рослин і мінералів, законів і формул. Понад 100 випускників університету стали дійсними членами і членами-кореспондентами Національної академії наук України.
Університет стояв у джерел вищої освіти Харківщини. Від нього походять Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Національний фармацевтичний університет, Харківський національний медичний університет, Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Харківська державна зооветеринарна академія, Харківська державна академія культури, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця та інші заклади вищої освіти.
Указом Президента України у жовтні 1999 року Харківському університету надано статус «національного» та ім’я його засновника — Василя Назаровича Каразіна.
З 2003 року згідно з Указом Президента України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна має найвищий статус самоврядного (автономного) державного закладу вищої освіти.
У лютому 2010 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна надано статус дослідницького університету.
Разом з іншими провідними університетами Європи підписав у 1988 році Велику Хартію університетів, що започаткувала Болонський процес.
Університет є співзасновником Євразійської Асоціації університетів, входить до Всесвітньої та Європейської Асоціацій університетів, Асоціації Європейської мережі ядерної освіти.
Університетський простір
Десятки споруд у Харкові мають безпосереднє відношення до Каразінського університету, вулиці міста носять імена його науковців. Каразінський можна вважати фундатором, що культивує розвиток міста як національного освітнього та наукового центру.
Будівлі
Перша будівля Харківського університету (палац губернатора)
Одна з найстаріших будівель міста, пам’ятка архітектури XVIII століття, збудована у 1770–1777 роках. У 1787 році, під час подорожі з Санкт-Петербурга до Криму, у палаці зупинялась імператриця Катерина ІІ. Певний час тут зберігався імператорський трон, який потім відправили до Санкт-Петербурга за наказом Павла І. Пізніше в будівлі було розташовано резиденцію губернатора. У 1804 році, після часткової реконструкції, виконаної архітектором Є. Васильєвим, палац передано Харківському університету. Прототипом будівлі вважають Путьовий палац у Великому Новгороді.
Наразі це головний корпус Української інженерно-педагогічної академії.
Будівля університетської бібліотеки
Корпус центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна збудований у 1903 році. У дореволюційний період в ньому також розміщувалася університетська бібліотека. Архітектор корпусу — випускник Петербурзької академії мистецтв В. Величко, який з 1895 року обіймав посаду архітектора Харківського навчального округу та університету.
Будівля університетського храму, бібліотеки та обсерваторії
Колишній корпус університету, збудований протягом 1823–1831 років архітекторами Є. Васильєвим та І. Вателетом у стилі класицизму. Витонченості архітектури колишнього палацу губернатора тут протиставлений лаконізм шестиколонного іонічного портика з фронтоном, піднесеним на широкі сходи. У будинку було розташовано бібліотеку, обсерваторію, університетський домовий храм та актову залу. Храм прикрашали ікони, виконані В. Боровиковським та О. Венеціановим. Під час Великої Вітчизняної війни зруйновано купол храму, будівля отримала істотні пошкодження. У 1950-ті роки архітектор О. Окулич-Каразін провів реконструкцію корпусу. У 1963 році тут було розміщено кінотеатр «Піонер» (з 1973 року — кінотеатр «Юність»). У 1990-ті роки кінотеатр було зачинено, а в будівлі розташовано Український культурний центр «Юність».
Будівля юридичного факультету
Будівлю юридичного факультету Харківського імператорського університету збудовано архітектором В. Величко у 1909 році. Наразі в будівлі розташовано навчальний корпус Української інженерно-педагогічної академії. Історія юридичного факультету Харківського університету бере початок у 1804 році, з моменту створення відділення морально-політичних наук, що невдовзі перетворилося на факультет.
Головний корпус університету
Будівля споруджена в 1929 році архітекторами С. Серафімовим та М. Зандберг-Серафімовою і виконана в єдиному стилі з Будинком державної промисловості (Держпромом). Її проект мав назву «Догнати і перегнати», а сам корпус був найвищою світською будівлею Харкова до Великої Вітчизняної війни. У 1950-ті роки будівлю капітально реконструйовано: надбудовані крила, забудовані переходи між ними та баштовою частиною, закритий двір з боку саду імені Т. Г. Шевченка. У 1955 році корпус передано Харківському університету на честь 150-річчя від дня його заснування. Всередині будівлі увагу привертають вітраж центральних сходів та монументальні розписи в фойє актової зали (художники Г. Тищенко, А. Пронін).
Північний корпус університету
Будівництво сучасного північного корпусу університету почалось у 1929 році та завершено вже після Великої Вітчизняної війни (у 1954 році). Спочатку в будівлі планувалося розміщення Будинку уряду УРСР, потім її передали центру управління сільським господарством України. З 1946 року тут розмістилася Військова інженерна радіотехнічна академія протиповітряної оборони імені маршала Л. Говорова. У 2005 році будівлю передали Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна з нагоди 200-річного ювілею з моменту його заснування. У 2008 році в корпусі проводилися зйомки фільму французького виробництва «Прощальна справа». Колишня будівля військової академії зображувала будівлю Генштабу в Москві.
Астрономічна обсерваторія
В університеті з 1808 року функціонує астрономічна обсерваторія, яка є однією з провідних астрономічних установ України, де проводяться фундаментальні і прикладні дослідження з фізики Сонця, планет, астероїдів, комет і супутників. У 1894–1917 роках директором обсерваторії був Людвіг Струве, в 1917–1930 роках — Микола Євдокимов, в 1930–1970 роках — Микола Барабашов. Наразі обсерваторія входить до складу науково-дослідного інституту астрономії. Інституту також підпорядкована обсерваторія Гракове.
Музейний комплекс
Музей історії університету
Музей історії університету, заснований у 1972 році, є одним з перших музеїв закладів вищої освіти нашого міста. На сьогодні у фондах музею зберігається близько 19 тисяч експонатів основних фондів, а також 10 тисяч фотонегативів, що висвітлюють історію Харківського університету. Щорічно музей проводить 5–7 тимчасових виставок з історії Харківського університету, присвячених відомим вихованцям та вченим, університетським будівлям та колекціям, академічному життю та повсякденності університетської корпорації. Крім цього, спільно з архівними та музейними установами Харкова проводяться загальноміські виставки, в яких демонструються цікаві сторінки з минулого Харківщини. Музей є організатором усноісторичних проектів, творчих вистав, майданчиком для презентації видань з історії університету.
Музей природи
Музей природи університету — один із найстаріших музеїв Європи, науково-просвітницький та навчальний центр, що займається експозиційною, науково-дослідною, просвітницькою роботою, здійснює популяризацію наукових і екологічних знань. Наразі в наукових фондах музею зберігаються понад 250 тисяч експонатів з усього світу. Це опудала й тушки, черепи, скелети, яйця птахів, мокрі та сухі препарати різних тварин, комахи, зразки гірських порід та мінералів, викопні рештки і скелети, муляжі, гіпсові зліпки вимерлих тварин. У 23 залах музею розгорнуті експозиції чотирьох відділів: геологічного, безхребетних і хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи.
Музей археології
Музей археології університету є власником найстаріших фондів не тільки в Харківському регіоні, але й в Україні. Свою історію він веде з 1807 року, коли при університеті створено кабінет рідкостей. Того ж року фонд поповнився артефактами й іншими предметами старожитностей, привезеними з Ольвії та Воронезької губернії.
У 1837 році при Харківському університеті створено Музей образотворчих мистецтв і старожитностей, куди були передані колекції різних кабінетів. У 1920 році, у зв’язку з ліквідацією Харківського університету, Археологічний музей одержав статус міського. У 1933 році, з відновленням Харківського університету, Археологічний музей увійшов до складу історичного факультету. У результаті проведення планомірних археологічних розвідок і розкопок харківськими дослідниками у 20–30-х роках, колекція Археологічного музею збільшилася майже до 200 тисяч експонатів.
У 1998 році, музей одержав назву — музей археології й етнографії Слобідської України Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Наразі — Музей археології Каразінського університету.
Арт-об’єкти
ЄрміловЦентр
ЄрміловЦентр — перший центр сучасного мистецтва в Харкові. Місія центру — популяризація сучасного мистецтва і культури, створення поліфункціонального майданчика для демонстрації виставкових проектів та інновації у просвітницькій та освітній діяльності.
Центр сприяє розвитку сучасного українського мистецтва, його інтегруванню у світовий мистецький контекст, підтримує молодих авторів, є комунікативною платформою для українських і закордонних фахівців у сфері сучасного мистецтва.
Центр названо ім’ям відомого харківського художника, засновника українського авангарду Василя Єрмілова.
ЛандауЦентр
Навчальний центр «ЛандауЦентр» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна створено в січні 2014 року з ініціативи університетської громадськості та Асоціації випускників, викладачів і друзів університету. Мета центру — відродити інтерес до науки (насамперед у молоді) і заснувати унікальний у межах України перший приуніверситетський центр інтелектуального дозвілля для харків’ян і гостей міста.
Художня галерея імені Генріха Семирадського
Виставковий майданчик відкрився до дня народження відомого польського художника, випускника університету Генріха Семирадського та отримав його ім’я.
Тут можна побачити не лише картини визнаних художників і молодих авторів у різноманітних стилях і жанрах, а й кращі зразки декоративно-прикладного мистецтва, фотороботи, музичні інструменти народів світу, гончарні вироби, вишиванки тощо.
Засновник університету В. Каразін одразу після його відкриття ініціював створення рисувальних класів, придбавши у Петербурзі колекцію гравюр, що налічувала майже 2,5 тисячі творів західноєвропейських митців. Зібрання стало першим у Харкові, навіть сучасники говорили, що воно доволі рідкісне. Коли ж колекція поповнилась подарунками вихованців університету — полотнами італійських художників ХVI–ХVIII століть — Музей витончених мистецтв і старожитностей відкрив свої двері для харків’ян і гостей міста. 1920-ті роки стали буремними для університету: його реорганізували — більшість факультетів стали окремими закладами вищої освіти, а унікальне зібрання поклало початок Харківському художньому музею.
У 2015 році відбувся благодійний аукціон на підтримку поранених бійців АТО — меценати передали університету придбані картини відомих художників, що стало початком відродження галереї.
Спортивні установи
Унікорт
Університетський тенісний клуб «Унікорт» має 13 відкритих кортів із ґрунтовим та жорстким покриттями, тенісний палац, у якому розміщено 6 кортів (2 з яких із Deco Ture покриттям), тренажерну залу, тренувальне приміщення для імітації техніки та занять спеціальною фізичною підготовкою. У клубі є тренувальні стінки загальною довжиною понад 100 метрів. На базі клубу працює спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву.
«Унікорт» підтримує тісні дружні відносини з тенісними клубами Англії, Ізраїлю, Бельгії, Німеччини та інших країн.
На кортах клубу проводяться різноманітні турніри, серед яких традиційними вважаються міжнародні юнацькі турніри ЕТА: «Меморіал М. О. Черницької», «Wilson Cup», а також турніри «Меморіал М. Школьника» (зимовий), «Кубок Дружби» (РТТ) і ветеранський турнір «Фанат».
Уніфехт
Спортивно-фехтувальний клуб «Уніфехт» є підрозділом Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, що розташований у парковій зоні в центрі міста. Загальна площа клубу сягає понад 3000 м2. Сюди входять: дворівнева тренажерна зала, п’ять зал для занять аеробікою. Клуб пропонує повний комплекс програм фізичного розвитку: силовий фітнес, аеробіка, йога, калланетика, пілатес, танцювальні студії, бойові мистецтва, аквафітнес, лазня, сауна, масаж.
У СФК «Уніфехт» провідне місце відведено фехтуванню. Спортивне фехтування з’явилося в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна з середини 60-х років ХХ століття.
Спортивно-оздоровчий табір «Фігуровка»
Спортивно-оздоровчий табір «Фігуровка» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна — один із перших студентських таборів України, що працює з 1957 року.
Мешкають відпочивальники в літніх житлових будинках та двоповерхових котеджах, розрахованих на 150 місць. Табір забезпечений артезіанською водою. Відпочивальникам надаються спортивний інвентар та обладнання для занять такими видами спорту, як: футбол, баскетбол, волейбол, бадмінтон, настільний теніс, шахи, шашки тощо. Для батьків із дітьми є настільні ігри та розважальні заходи.
Систематично організовуються пішохідні й водні екскурсії мальовничими місцями Чугуївського району, а також до музею видатного художника Іллі Репіна.
Протягом літнього відпочинку табір має можливість приймати понад 500 чоловік. Студентам та працівникам університету надаються пільгові путівки.
Парки
Ботанічний сад
Ботанічний сад університету є науково-дослідною природоохоронною установою і має за мету збереження, вивчення, інтродукцію, акліматизацію, розмноження у спеціально створених умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної й освітньої роботи. Ботанічний сад засновано у 1804 році.
У ботанічному саду зібрано колекції деревних і трав’янистих рослин: понад 7000 видів місцевої і світової флори представлені в експозиціях відділів дендрології, природної флори, квітково-декоративних рослин відкритого ґрунту та тропічних і субтропічних рослин. У ботанічному саду росте понад 1000 видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад 1000 видів трав’янистих рослин природної флори, понад 2000 видів і сортів квітково-декоративних рослин, 3000 таксонів налічує колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин.
Особливу цінність становлять реліктові види та ендеміки. 15 видів занесено до Європейського Червоного списку, 95 — до Червоної книги України. 1400 видів і сортів деревних і трав’янистих рослин уперше інтродуковано на північному сході України.
Наукові дослідження в ботанічному саду проводяться з метою розроблення наукових основ збереження та охорони біологічного різноманіття, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення; видів рослин; вивчаються способи вирощування, розмноження, селекції і впровадження у виробництво декоративних, лікарських, харчових, кормових та інших цінних рослин.
Оранжерея
В оранжерейному комплексі університету вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель і напівпустель (дерева, чагарники, трави). Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-Східної Азії, Африки, Середземномор’я, Центральної та Південної Америки, Японії та Китаю. Найбільш широко представлені колекції бромелієвих, ароїдних і сукулентів.
Біологічна станція
Біологічну станцію створено у 1914 році. Вона знаходиться у 50 км від Харкова поблизу с. Гайдари Зміївського району (Гомільшанський природний парк) на березі Сіверського Дінця. Ініціатива та вибір місця створення першої в Україні науково-дослідної біологічної станції належить професору В. Арнольді.
На станції ведуться наукові дослідження флори і фауни, генетично-селекційні роботи, дослідження доместикації байбаків. Біологічна станція стала центром регіонального екологічного моніторингу хімічного забруднення Північно-Східної України.
Пам’ятки
Пам’ятник Василю Каразіну
Пам’ятник засновнику Харківського університету Василю Каразіну — один із перших пам’ятників у Харкові.
Модель скульптури пам’ятника в глині була замовлена петербурзькому скульптору І. Андреалетті, а проект п’єдесталу — академіку архітектури О. Бекетову. Автори зобразили В. Каразіна під час промови перед громадськістю міста 1 вересня 1802 року, в якій він обґрунтовував необхідність створення Харківського університету.
Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 20 червня 1907 року. З 2004 року пам’ятник встановлено біля центрального входу до головного корпусу університету.
Пам’ятник Дмитру Багалію
Встановлений у 2010 році біля входу до північного корпусу університету.
Авторами пам’ятника стали — скульптори Олександр Рідний та Анна Іванова. Вони працювали над статуєю близько чотирьох років: перед харків’янами та гостями міста бронзовий вчений постає у піджаку, окулярах і з книжкою в руках.
Подарували пам’ятник університету члени його наглядової ради Олександр Ярославський та Юрій Сапронов. Дмитро Багалій — видатний історик, суспільний діяч, член Державної ради від Академії наук та університетів, ректор Харківського університету (1906–1910), Харківський міський голова (1914–1917), один з перших українських академіків. Автор ряду фундаментальних праць з історії Харкова, Слобідської України та Харківського університету.
Пам’ятник Олександру Ляпунову
Встановлений у 2010 році біля входу в північний корпус університету. Автори монументів — скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.
Подарували пам’ятник університету члени його наглядової ради Олексадр Ярославський та Юрій Сапронов.
Олександр Ляпунов — видатний математик і механік, академік Петербурзької академії наук (з 1901 року), іноземний член-кореспондент Паризької академії наук (з 1916 року), голова Харківського математичного товариства (з 1899 року). Засновник теорії стійкості руху матеріальних систем. Автор досліджень з механіки та математичного аналізу.
Пам’ятник студбатівцям
Скульптура, встановлена у 1999 році, присвячена студентам Харківського університету, які на початку Великої Вітчизняної війни вступили до лав армії та вирушили на фронт бойових дій. Майже 300 харківських студбатівців загинуло в боях під Білою Церквою. Подвиг студентів знайшов відображення в книзі Олеся Гончара «Людина і зброя».
Ініціатива створення пам’ятника належить харківським студентам кінця 1970-х — початку 1980-х років.
На гранітних постаментах зображено постаті п’яти бронзових фігур — чотирьох студентів та дівчини. Хлопці йдуть на фронт. Один з них прощається з дівчиною, інший обертається назад, немов прощаючись з колишнім життям.
Пам’ятник Петру Гулаку-Артемовському
Пам’ятник Петру Гулаку-Артемовському відкрито до 213-річчя від дня заснування Каразінського університету — 17 листопада 2017 року. Автори бронзового постаменту — скульптор Олександр Рідний і архітектор Сергій Чечельницький. Робота тривала протягом року.
Для встановлення пам’ятника вчена рада Каразінського університету в січні 2016 року оголосила збір коштів. Значну суму пожертвували працівники та друзі університету. Іншу частину суми пожертвував бізнесмен, член наглядової ради університету, власник і президент групи DCH Олександр Ярославський.
За задумом авторів бронзовий П. Гулак-Артемовський сидить на гранітній лаві, у руках він тримає тростину. Висота пам’ятника разом із постаментом — понад 3 метри.
Петро Гулак-Артемовський (1790–1865) спочатку був вільним слухачем, а потім у різні роки обіймав посади ординарного професора історії та географії, декана словесного відділення Харківського університету, а з 1841 року до виходу у відставку очолював навчальний заклад у статусі ректора.
Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади.
Структура та організація
Управління
Діяльність університету здійснюється на основі принципів: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності Міністерства освіти і науки України, органів управління університету та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій[1].
Безпосереднє управління діяльністю університету здійснює ректор. Його права, обов’язки та відповідальність визначаються законодавством України і Статутом університету. Ректор є представником університету у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законодавством та Статутом університету.
В університеті діє Наглядова рада, що сприяє розв’язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії університету з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності університету, здійснює громадський контроль за його діяльністю.
Вчена рада університету є колегіальним органом управління університету, який утворюється строком на п’ять років, склад якого затверджується наказом ректора.
Вищим колегіальним органом громадського самоврядування університету є конференція трудового колективу університету, в якій повинні бути представлені всі категорії учасників освітнього процесу університету, зокрема виборні представники з-поміж студентів. Загальна кількість делегатів конференції становить не менше 400 осіб.
Конференція трудового колективу обирає постійні комісії: з нагляду за дотриманням норм законодавства та Статуту університету; з етики виробничих відносин; з контролю фінансової діяльності; з трудових спорів (відповідно до законодавства про працю).
Факультети
Афілійованість
Університет має давні традиції міжнародного співробітництва, є учасником освітніх та професійних асоціацій.
Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum). Велику хартію університетів підписано 18 вересня 1988 року під час урочистостей, присвячених 900-річчю Болонського університету. Документ окреслює фундаментальні принципи, якими мають керуватись університети, щоб забезпечити розвиток освіти та інноваційний рух у світі, який швидко змінюється. Метою документа стало відзначення найважливіших цінностей університетських традицій і сприяння тісним зв’язкам між університетами Європи та інших регіонів світу.
Міжнародна асоціація університетів. Всесвітня асоціація закладів вищої освіти, яку засновано в 1950 році за підтримки ЮНЕСКО. Вона налічує понад 150 країн-членів та співпрацює із загальною мережею міжнародних та національних організацій. Метою діяльності асоціації є розвиток принципів свободи і справедливості, людської гідності та солідарності у навчальній діяльності, науковій сфері та сприяння удосконаленню вищої освіти загалом.
Асоціація Європейської мережі ядерної освіти. Міжнародна організація, яку створено 22 вересня 2013 року, спрямована на розвиток досліджень та збереження досвіду в ядерній галузі шляхом підтримки вищої освіти і навчання.
Європейська асоціація університетів. Найбільша організація, що представляє університети та вищу освіту загалом у Європі. Вона налічує більше ніж 850 членів у 47 країнах. У межах асоціації здійснюється співпраця та обмін інформацією між закладами вищої освіти, а також проведення спільних дослідницьких проектів.
Європейська мережа освіти в галузі керованого термоядерного синтезу (FUSENET). Організацію засновано за підтримки Європейської комісії у грудні 2010 року. Головна мета проекту — за допомогою створення розгалуженої освітньої мережі в галузі керованого термоядерного синтезу поліпшити якість підготовки фахівців у цій сфері, розширити відповідну навчальну діяльність у Європі, сприяти обміну досвідом.
Академічний профіль
Вступ до університету
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна оголошує прийом на навчання для здобуття ступеня бакалавра, магістра, доктора філософії за конкурсними пропозиціями, спеціальностями, формами навчання відповідно до ліцензії в межах ліцензованого обсягу.
Прийом до університету здійснюється на конкурсній основі за відповідними джерелами фінансування навчання. Організацію прийому вступників до університету здійснює приймальна комісія, склад якої затверджується наказом ректора університету, який є її головою.
Рішення приймальної комісії, прийняте в межах її повноважень, є підставою для видання відповідного наказу ректором університету та/або виконання процедур вступної кампанії. Усі питання, пов’язані з прийомом до університету, вирішуються приймальною комісією на її засіданнях. Рішення приймальної комісії оприлюднюються на офіційному веб-сайті університету.
В університеті наявні умови для навчання осіб з особливими потребами.
Для здобуття ступенів вищої освіти приймаються: особи, які здобули повну загальну середню освіту або освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, — для здобуття ступеня бакалавра; особи, які здобули повну загальну середню освіту, — для здобуття ступеня магістра медичного спрямування; особи, які здобули ступінь бакалавра, магістра (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста), — для здобуття ступеня магістра; особи, які здобули ступінь магістра (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста), — для здобуття ступеня доктора філософії.
Освітній процес
Освітня діяльність університету ґрунтується на засадах Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту».
Основною метою освітньої діяльності університету є забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти та задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти й інших осіб, які навчаються, підготовка висококваліфікованих і конкурентоспроможних на національному та міжнародному ринках праці фахівців для наукових та освітніх установ, органів державної влади й управління, підприємств усіх форм власності за всіма рівнями вищої освіти в усіх галузях освіти (відповідно до міжнародних і вітчизняних класифікацій освіти), утвердження національних, культурних і загальнолюдських цінностей.
Освітній процес спрямований на формування в осіб, які навчаються, компетентностей, передбачених освітніми програмами, формування гармонійно розвиненої особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися.
Підготовку фахівців з вищою освітою здійснюють за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий) рівень; науковий рівень.
Успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.
Освітній процес здійснюють навчальні підрозділи: факультети, кафедри, навчально-наукові інститути, центри, відділи.
Учасниками освітнього процесу в університеті є: науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники університету; здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в університеті; фахівці-практики, яких залучають до освітнього процесу в освітньо-професійних програмах; інші працівники університету.
До освітнього процесу можуть залучатися роботодавці.
Особи, які навчаються в університеті за денною формою навчання коштом державного бюджету, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій.
Бібліотека
Центральну наукову бібліотеку засновано у 1804 році за ініціативи просвітника, громадського діяча та вченого В. Н. Каразіна. Загальний фонд бібліотеки налічує понад 3350000 примірників. Серед них понад 1760000 примірників наукової літератури, 1150000 примірників навчальної літератури. Унікальний фонд рідкісних видань і рукописів налічує близько 60000 примірників, зокрема колекції інкунабул (видання до 1500 року), палеотипів (1501–1550 роки), значні колекції українських та іноземних стародруків (XVI–XVIII століть), прижиттєві видання видатних діячів науки та класиків літератури.
Зберігаючи університетські традиції, центральна наукова бібліотека водночас впроваджує нові бібліотечно-інформаційні технології. З 1991 року ведеться електронний каталог — система автоматизованого обслуговування користувачів на абонементі наукової та художньої літератури та в читальних залах.
У 2013 році центральну наукову бібліотеку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна внесено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
Центральна наукова бібліотека є зональним методичним центром бібліотек закладів вищої освіти державної форми власності Харківської області (36 бібліотек Харківської, Полтавської, Сумської областей).
Наука
Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність в університеті є невіддільною складовою освітньої діяльності та здійснюється з метою інтеграції наукової, освітньої та виробничої діяльності в системі вищої освіти.
В університеті працює понад 30 всесвітньо відомих наукових шкіл, діє 20 спеціалізованих рад із захисту дисертацій.
Наукові дослідження в університеті спрямовуються на пріоритетні фундаментальні і прикладні проблеми, підтримуються наукові школи, що сформовано в університеті. Створюються міжкафедральні та міжфакультетські наукові колективи, для здійснення комплексних наукових розробок, продовжується плідне співробітництво з науковими інститутами Національної академії наук України, галузевими науково-дослідними інститутами.
Наукові дослідження в університеті виконують наукові, педагогічні, науково-педагогічні, інші працівники університету, особи, які навчаються в університеті. До виконання наукових і науково-технічних робіт можуть залучатися працівники інших організацій.
Наукові дослідження в університеті проводять за тематичними планами, затвердженими вченою радою університету; за планами робіт, замовлення на які здобуті на конкурсній основі науковими колективами або окремими науковцями згідно з національними, державними, регіональними, міжнародними, міжгалузевими та іншими програмами, проектами, розробками тощо та на підставі господарських договорів.
Інновації
З метою ефективної комерціалізації наукових, технічних та технологічних розробок в університеті створено інноваційний центр. Основними завданнями інноваційного центру є:
- формування в університеті середовища, орієнтованого на ефективне використання наукового, науково-технічного і технологічного потенціалу закладу вищої освіти з метою розроблення, впровадження та промислового освоєння нової техніки, наукомісткої продукції, технологій, матеріалів та інших продуктів інтелектуальної діяльності науково-педагогічних працівників, студентів та аспірантів;
- залучення до активної дослідницької діяльності у галузі високих та інноваційних технологій науково-педагогічних працівників, аспірантів та студентів університету;
- розвиток і впровадження інноваційних підходів і методів у навчальний процес.
Інноваційний центр формує інформаційну базу щодо інноваційних розробок університету, національних та світових фондів і програм фінансування інноваційних проектів, а також різноманітних грантів.
Шляхи реалізації завдань центру: укладання договорів з міжнародними та національними фінансовими організаціями, установами та фондами щодо фінансування розробок університету; укладання договорів про промисловий випуск пристроїв, виробів та іншої продукції, розробленої в університеті з залученням приватного, спільного і державного джерел фінансування; пошук та забезпечення грантами співробітників університету.
Наразі університет працює над інноваційними розробками у таких сферах: електроніка, інформаційні технології, промислові технології, енергетика, медицина, охорона здоров’я, гуманітарні науки, охорона людини та навколишнього середовища, сільське господарство та харчова промисловість.
Видавництво
Видавництво при університеті засновано в листопаді 1949 року. Воно підпорядковувалося Видавничому об’єднанню «Вища школа» при державному комітеті Ради Міністрів РСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, але згодом його робота тимчасово зупинилася.
Відновлено підрозділ університету в 2008 році. Видавництво створено на базі редакційно-видавничого відділу науково-методичного центру університету та є структурним підрозділом Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Метою діяльності видавництва є:
- організація видавничої справи в університеті;
- здійснення перспективного та поточного планування редакційно-видавничої діяльності в університеті;
- редакційна підготовка до видання друкованої продукції: наукової, навчальної, навчально-методичної літератури та документації;
- підготовка оригінал-макетів та тиражування видань;
- здійснення інформаційно-аналітичної роботи у галузі видавничої діяльності, узагальнення та розповсюдження передового досвіду.
До структури видавництва входять редакційно-видавничий відділ, відділ оперативної поліграфії.
Рейтинги
Університет є першим з-поміж закладів вищої освіти східного регіону України, а також Харкова і Харківської області, займає другу позицію серед класичних університетів у національному рейтингу Кращі класичні університети України та посідає третє місце у «ТОП-200 Україна».
За результатами Вебометричного рейтингу університетів світу (Webometrics Ranking of World’s Universities), за яким аналізують ступінь представлення діяльності університетів в інтернет-просторі, Каразінський університет посідає 5 місце в Україні та 2 256 — у світі.
За результатами щорічного рейтингу QS World University Rankings–2019 Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна посідає 481 місце, що є найвищим показником серед українських закладів вищої освіти. Рейтинг QS World University Rankings — це глобальне дослідження показників досягнень закладів вищої освіти світового значення в галузі освіти й науки, один із найвпливовіших рейтингів світу. Він розраховується британською консалтинговою компанією Quacquarelli Symonds (QS). Показники, за якими оцінюються університети: активність в академічному середовищі, індекс репутації серед роботодавців, співвідношення кількості професорсько-викладацького складу до кількості студентів, індекс цитування наукових статей викладацького складу в Scopus, кількість іноземних студентів і викладачів.
У 2017 році згідно з Академічним рейтингом університетів світу (Academic Ranking of World Universities, ARWU), відомим як Шанхайський рейтинг, Каразінський університет знов увійшов до каталогу кращих дослідницьких університетів світу — Глобальний дослідницький профіль університету (Global Research University Profile, GRUP). Каразінський університет — єдиний з українських закладів вищої освіти входить до групи 500+.
Шанхайський рейтинг вважається одним з найбільш авторитетних в академічному середовищі та формується за сукупністю даних із шести об’єктивних показників: кількість випускників та викладачів університету, які отримали Нобелівську премію або відзнаку в галузі математики Філдса, кількість науковців з високим індексом цитування у Thomson Scientific, кількість публікацій у журналі Nature and Science, кількість публікацій, відмічених в індексі цитування найбільш цитованих дослідників Highly Cited Researchers, кількість публікацій, проіндексованих з природничих наук (Науковий індекс цитування Science Citation Index — Expanded and Social Sciences Citation Index) і показник продуктивності у співвідношенні з масштабом та авторитетом закладу.
Також Каразінський університет посідає друге місце в Україні у рейтингу науково-метричної бази Scopus, яка містить понад 47,4 млн реферативних записів і є ефективним інструментом відстеження та аналізу цитованості статей, що публікуються у наукових виданнях.
Студентське життя
Традиції
Каразінці мають культурні традиції, яких дотримуються з року в рік.
Старт навчального року починається для першокурсника з урочистої події — церемонії посвяти у студенти. Потім проходить традиційний «Тиждень першокурсника». Є інші посвяти — у фізики, хіміки, психологи тощо. Усе залежить від факультету — можна брати участь у квесті, пройтися з однокурсниками містом у тогах або смолоскипною ходою до Саржиного Яру.
Після «Тижня першокурсника» розпочинається конкурс творчості «Alma Mater», де можна продемонструвати свої таланти.
Також в університеті можна взяти участь у конкурсах краси, зокрема діють «Містер університет», «Красуня університету», «Міс профком», «Містер профком».
В університеті студенти займаються сучасними, народними та бальними танцями, співають у студентському хорі та на конкурсі «Каразіна караоке Kingz», виступають на вечорах поезії, грають в театрі та КВК, долучаються до ігор «Що? Де? Коли?» та «Брейн-ринг», Dota 2, відвідують кінопокази, художні й фотовиставки, майстер-класи, концерти та фестивалі, беруть участь у наукових експериментах.
Під час канікул каразінці відпочивають у таборі «Фігуровка» на березі Сіверського Дінця, на базах відпочинку на узбережжі Чорного та Азовського морів, у Карпатах, подорожують Україною та світом.
Самоврядування
Студентське самоврядування в університеті здійснюється на рівні університету, факультету, групи, а також студмістечка, гуртожитку та його блоку (поверху). Органами студентського самоврядування є Студентська рада та Студентська рада студмістечка. Головне завдання — захист прав та інтересів студентів, сприяння забезпеченню їхніх потреб у навчанні, побуті, оздоровленні та відпочинку.
Студентська рада бере участь в управлінні університетом, у поліпшенні навчального процесу: здійснює моніторинг якості освіти, допомагає адміністрації у вдосконаленні навчальних планів, програм, призначенні стипендій тощо. Крім того, вона сприяє підвищенню соціальної активності молоді шляхом залучення до різноманітних акцій та проектів, участі студентів в освітніх і спортивних змаганнях та молодіжних проектах, а також — підтримці ініціативних студентів, наданню їм всебічної допомоги.
За участю Студентської ради в університеті проходять різноманітні культурні та спортивні заходи, рада разом з благодійними організаціями Харкова проводить соціальні акції, зокрема збір іграшок і корисних речей для вихованців дитячих будинків, акції з донорства тощо.
За підтримки ради створено платформу для розвитку талановитих студентів — блог студентів-каразінців UNK. На кожному з факультетів діє Студентська рада факультету, яка погоджує рішення щодо відрахування, поновлення студентів тощо. Очолює раду студентський декан, який, з-поміж іншого, допомагає у розв’язанні спірних питань та конфліктів між студентом та викладачем у разі їх виникнення.
Студентська рада студмістечка захищає інтереси студентів, які мешкають у гуртожитках, бере участь у їхньому поселенні та забезпечені належних побутових умов у гуртожитках. Підрозділом ради студмістечка є Студентські ради гуртожитків, кожну з яких очолює голова.
Керують роботою Студентської ради та Студентської ради студмістечка голови цих підрозділів з з-поміж студентів.
Щороку в день студента — 17 листопада — проходить День студентського самоврядування, в межах якого студентські декани здійснюють прийом студентів щодо навчання та студентського життя в цілому, після чого відбувається обговорення наявних проблем і пошук шляхів їх вирішення з керівництвом університету.
Знакові постаті
Засновник університету В. Н. Каразін
Василь Назарович Каразін (1773–1842 роки) — український учений і просвітник належав до активних діячів харківського культурного осередку, що діяв у другій половині ХVІІІ – першій третині XIX століття і згуртувався навколо постаті українського мислителя і поета Григорія Сковороди та його послідовників.
Свою громадську діяльність Василь Каразін розпочав, написавши низку проектів-перетворень у Росії в початковий період царювання Олександра І. Він був одним з ініціаторів створення першого у Європі Міністерства народної освіти. За його ініціативою в 1803 році у Харкові започаткований третій у Російській імперії університет. У 1819–1820 роках Василь Каразін був віце-президентом Вільного товариства любителів російської словесності, редагував журнал «Соревнователь просвещения и благотворения».
В. Н. Каразін залишив після себе праці в різних галузях знань, але особливо цінними були його відкриття та винаходи в галузях харчової промисловості, метеорології та хімії. Самобутніми були його ідеї щодо використання електрики й одержання штучних діамантів.
Він зробив значний внесок у розповсюдження прогресивних ідей в Україні. Сучасники й нащадки порівнювали його діяльність в Україні з діяльністю Михайла Ломоносова в Росії та Бенджаміна Франкліна в Америці. З 1999 року ім’я В. Н. Каразіна присвоєно Харківському національному університету.
Нобелівські лауреати
Нобелівська премія — одна з найпрестижніших міжнародних премій, яка щорічно присуджується за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або значний внесок в культуру чи розвиток суспільства.
Каразінський університет — єдиний в Україні, де навчалися і працювали три лауреати Нобелівської премії — біолог Ілля Мечников, економіст Семен Кузнець, фізик Лев Ландау.
Ілля Мечников
Видатний фізіолог, ембріолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, почесний доктор Імператорського Харківського університету народився у Харківській губернії (с. Іванівка), у дворянській родині, навчався у 2-ій Харківській гімназії та на відділенні природничих наук фізико-математичного факультету Харківського університету.
Український науковець — один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, засновник наукової геронтології та порівняльної патології запалення, розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів, відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету. За високі наукові досягнення вченого відзначено Нобелівською премією в галузі фізіології та медицини.
Лев Ландау
Видатний радянський фізик-теоретик народився у м. Баку, у сім’ї інженера-нафтовика, у 14 років вступив до Азербайджанського державного університету імені Кірова (Бакинського університету), де навчався одночасно на двох факультетах: фізико-математичному і хімічному.
Науковий шлях геніального вченого тісно пов’язаний з історією харківської фізики: Л. Д. Ландау завідував кафедрою загальної фізики Харківського університету. Йому належить першість у розкритті природи діамагнетизму металів, він є одним із засновників теорії надпровідності, окрім цього, до кола наукових інтересів вченого належали квантова механіка, фізика твердого тіла та космічних променів, гідродинаміка, фізична кінетика, теорії фазових переходів та надтекучої рідини, досліджуючи які вчений зробив ряд відкриттів.
За дослідження з теорії конденсованих середовищ та рідкого гелію Л. Д. Ландау отримав Нобелівську премію в галузі фізики.
Семен Кузнець
Відомий економіст народився у Харкові, закінчив юридичний факультет Харківського університету, у 1922 році емігрував до США де й продовжив свою наукову діяльність.
Наукові інтереси С. А. Кузнеця торкаються економіко-статистичних досліджень з питань динаміки інвестицій, галузевої та технологічної структури капіталовкладень, еволюції нагромадження капіталу в США та інших країнах. Його наукова праця щодо підрахунку національного доходу вважається найбільш значним внеском до економічної науки. С. А. Кузнець був першим вченим, який займався вивченням взаємозалежностей між економічними коливаннями та довгостроковим економічним ростом. Він став творцем теорії будівельних циклів — коливань тривалістю у 18–25 років, які пов’язані з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. За вагомий внесок у розвиток економічної науки вченого удостоєно/ відзначено Нобелівською премією в галузі економіки.
Почесні доктори
За понад два століття сформувалася величезна за масштабами академічна спільнота університету, до якої входять видатні науковці, відомі вчені з різних куточків світу. За значний внесок у розвиток університету деяким з них надано звання Почесного доктора університету.
Званням «Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна» вшановують визначних вітчизняних та закордонних учених, громадських діячів, діячів культури та мистецтва, що мають заслуги перед Україною та університетом.
Кандидатури до присвоєння почесного звання висувають учені ради інститутів, факультетів або інших підрозділів університету. Питання про присвоєння звання розглядають на засіданні Вченої ради університету за представленням Нагородної комісії.
Нагородна комісія приймає пропозиції щодо претендентів, обговорює кандидатури та шляхом таємного голосування ухвалює рішення про рекомендацію чи нерекомендацію кандидатури до розгляду на засідання Вченої ради університету.
Рішення про присвоєння Почесного звання претендентам ухвалює Вчена рада університету таємним голосуванням за умови позитивного голосування двома третинами присутніх. Відзначений званням «Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна» отримує диплом установленого зразка, мантію, перепустку та нагрудний знак, а його ім’я заносять до «Книги почесних докторів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна», яку зберігають у Музеї історії університету.
Випускники
Каразінську спільноту складають академіки, професори, доценти, кандидати та доктори наук, які колись навчалися у стінах університету. Деякими з них Каразінський особливо пишається. Це ті люди, які зробили значний внесок у розвиток освіти, науки, культури, спорту України та світу, прославляючи тим самим свою Alma Mater.
